Є правило дистанції. Воно дуже просте: не треба сідати надто далеко від столу з частуванням. Інакше буде важко взяти щось. І надто близько сідати не треба, розставивши лікті. Або з ногами залазити не треба. Це некультурно і вас більше не запросять.
Стосунки – це накритий стіл. І можна сісти дуже далеко від столу, не спробувати ні шматочка, манірно або сором’язливо просидіти весь вечір і піти голодним. Бо надто далеко сів. І незручно здавалося посунутись і взяти те, що хочеться.
Зі стосунків нічого не виходить. А людина йде голодною і розчарованою. Стіл залишається недоторканим. Занадто велика дистанція. Занадто мало ініціативи.
Але його можна навчити, підбадьорити, підтримати – таку людину. Він не приречений на самотність. Він занадто сором’язливий. Це можна виправити.
Набагато гірше, якщо людина не розуміє дистанцію. Він намагається видертися на стіл з ногами. Він хапає страви та їсть своєю ложкою із загальної тарілки. Він жадібно їсть. Людина дзвонить, пише, виливає душу, вимагає уваги щохвилини, впивається і чіпляється.
І теж із стосунків нічого не виходить. А на столі все перемішано в купу, забруднено і розкидане. Як, вибачте, у хліві… І другий учасник чи учасниця стосунків із жахом дивляться на все це.
Ось першу людину – її ще запросять і покличуть. І його можна навчити, як трохи присунути стілець та брати частування. І отримати енергію кохання.
А ось другого – його не покличуть.
А він і не зрозуміє, чому.
А якщо почнете пояснювати, він образиться.
Або ось у танці те саме. Якщо танцювати далеко від партнера, то це не спільний танець. А самотні піруети та па. Але це можна виправити, це не страшно.
А от якщо один наступає іншому на ноги і лізе на голову, душить в обіймах і норовить видертися на шию, – ось це не поправити.
Дистанцію не розуміють люди, які мають дуже маленьке особисте поле. І дуже низьку чутливість, емпатію. Хоча вони плаксиві, уразливі, імпульсивні, вразливі.
Але вони не відчувають дистанції. Чи не розпізнають чужі емоції. Такий недолік, – можливо, вроджений.
Але вони знову і знову повторюють свою помилку. І мимоволі думаєш: чи це помилка? Або намір? Вампіризм, споживацтво, егоїзм, адже правило дистанції легко засвоїти. Але вони знову залазять на стіл чи на шию партнера.
