Нещодавно я почула чудовий вислів: “У моєму храмі тебе бережуть, але не тримають”. Він чудово описує моє ставлення до чоловіків. Так, я горда жінка. Настільки горда, що ніколи не дозволяю собі писати першою, дзвонити, чи навіть думати про нього. Якщо чоловік зацікавлений у побудові стосунків, саме він буде докладати максимум зусиль, щоб завоювати серце жінки.
Саме він має робити перші кроки. Я ніколи не буду бігати за чоловіком, який не цікавиться мною, тому що в цьому просто немає ніякого сенсу. Для чого бігти за потягом, який йде не в тому напрямку?
Я ніколи не буду обривати телефони та вимагати зустрічі, якщо чоловік цього не хоче. Я настільки горда, що буду поважати його та довіряти на всі 100%. Моє внутрішнє “Я” просто не дозволить шпигувати за ним, нишпорити у телефоні та перевіряти кишені, тому що я обираю лише кращих чоловіків. Я люблю себе й інакше бути не може.
Якщо чоловік захоче піти, я попрошу його лишитися. Але зроблю це спокійно й лише один раз. Якщо він відмовиться – просто відпущу й більше не згадуватиму. Чому? Тому що мені не потрібен чоловік, який не хоче докладати зусиль, аби будувати гармонійні відносини. Він відмовляється йти назустріч, то чому ж я маю за ним бігти?
Так, я горда. Проте це не скасовує мого вміння любити. Я вірю в те, що людина, яка дійсно кохає, ніколи добровільно не кине. Як би важко мені не було, як би мене не мучила ревність, я ні за що не зроблю першого дзвінка людині, яка добровільно мене лишила. Адже той, кому я дійсно потрібна відшукає мене навіть на іншому континенті.
Дівчата, поважайте себе й не дозволяйте якимось хлопчикам розтоптати вашу гордість! Ви – найкраще, що є у вашому житті. Варто трішки почекати й ви обов’язково знайдете людину, яка полюбить вас за те, що ви є.
