Народившись старшою донькою в багатодітній сім’ї, Леся звикла до того, що має постійно працювати заради когось. Ще навчаючись в школі, дівчина виняньчила двох своїх молодших сестер.
Часом Лесі доводилося виконувати зовсім не дитячу роботу, тому успіхи в школі у неї були не дуже. Після школи, коли її подруги пішли вступати до інститутів, Лесиних знань вистачило лише на кулінарне училище.
Закінчивши його, Леся відразу пішла працювати. Одного разу дівчина познайомилася з Дмитром. Красивий хлопець з міста не міг не сподобатися скромній дівчині з села. Леся сильно закохалася, тому коли Дмитро запропонував їй вийти заміж за нього – погодилася без вагань. Дівчина ще тоді не знала, що стане для Дмитра швидше безплатною прислугою, ніж коханою дружиною.
В сімейному житті чоловік настільки відчував свою перевагу над дружиною, що з роками почав називати Лесю “ніким”, прямо говорив, що вона “ніхто” і що її місце на кухні.
Леся так звикла до цього, що покірно з цим погоджувалася, і щосили старалася, щоб удома було чисто і смачно, щоб діти були здорові і нагодовані.
Поки діти були малими, Леся перетворилася на вмілу домогосподарку, у неї завжди було прибрано, наварено і напечено. Але, якщо Лесі щось не вдавалося, то чоловік прискіпувався до кожної дрібниці, виявляючи своє невдоволення: шкарпетки не туди поклала – називав безголовою, сорочку не ту подала – обзивав нетямущою, соус забула купити – кричав, що вона геть не має мозку.
Одного разу Леся пішла на базар за покупками, і там у неї вкрали гаманець. Коли жінка прийшла додому і зізналася чоловікові, замість того, щоб її заспокоїти, Дмитро обізвав її недотепою, в якої менше мізків, ніж у курки.
Дмитро завжди ходив в гості до друзів і родичів один, йому було соромно показувати людям свою дружину. А вдома він її постійно говорив:
– У тебе ж освіти ніякої, про що ти будеш з людьми говорити.
Коли Леся казала, що хоче вийти на роботу, чоловік і тут знаходив вагомий аргумент:
– Ким ти підеш працювати? Хіба що підлоги мити, – на більше ти і не здатна.
Роки минали, а у Лесі не було ні освіти, ні досвіду роботи. Чоловік все більше віддалявся від неї, навіть соромився з нею по вулиці пройтися.
І одного разу, прийшовши додому, повідомив дружині, що зустрів іншу жінку. Залишилася Леся одна з трьома дітьми без грошей і без роботи.
Але, як це не дивно, після розлучення Леся якось зітхнула вільно. У неї нарешті з’явилася можливість подумати про себе. Залишившись на перших порах без копійки, жінка влаштувалася вона мити підлогу. Вдень важко працювала, а вночі ридала в подушку.
Жила заради дітей. Вони ж то ні в чому не винні, і чекають від неї і допомоги, і підтримки.
І тоді Леся починала в будинку затишок і красу наводити: прибирала, варила і пекла. Що-що, а обіди у Лесі виходили надзвичайно смачними.
Одного разу зайшла сусідка і спробувала торт, який спекла Леся. У неї якраз наближався ювілей, то вона попросила спекти для неї такий же торт. Леся з радістю погодилася.
Торт Лесі дуже сподобався усім гостям. А особливо він припав до душі брату іменинниці, який якраз відкривав власну кондитерську і шукав гарного пекаря. Скуштувавши торта, він просив сестру, аби та негайно познайомила його з автором цього шедевру.
Так Леся почала працювати у Станіслава. Спочатку чоловік цінував Лесю за її професійні якості. Але, з часом, пізнавши її ближче, закохався в неї, як в жінку.
Через рік Станіслав запропонував Лесі переїхати разом з дітьми до нього. Леся і не уявляла, що може бути таке ставлення чоловіків до жінок. З першим чоловіком вона була “ніхто”, а Станіслав показав їй, що таке кохана жінка.
Він любив її і в усьому допомагав. А клієнти, яким вона пекла смачні і красиві торти, з повагою називають її Леся Іванівна.
Тепер у Лесі є все, про що вона могла тільки мріяти. Все, що вона зрозуміла, це те, що ніколи не треба здаватися.
