Минулого року я познайомилася з Атемом. Ми з ним почали зустрічатися. До знайомства зі мною Артем був двічі одружений, але щось у них не склалося. Дітей у попередніх шлюбах не було.
Одного дня Артем запросив мене відсвяткувати його день народження в хорошому ресторані. Я з радісттю погодилася, купила гарний подарунок, спеціально підібрала святкову сукню і приїхала. Сиділи ми з Артемом у затишному ресторані, їли, розмовляли, і йому в цей час зателефонувала мама.
Артем трішки посміхнувся і почав дякувати їй за привітання, а мене наче осяяло – у неї ж теж свято! Я пошепки попросила Артема дізнатися, що робить зараз його мама, він швидко запитав, і мені передав її відповідь – що вона зараз одна, телевізор дивиться. Він закінчив розмову, яка тривала десь хвилини дві, я запропонувала купити красивий букет квітів і смачненький торт, поїхати додому до неї і привітати його маму зі святом.
Артем погодився і сам зателефонував мамі та попередив, що ми приїдемо зараз до неї, щоб вона зробила чай.
Коли я вручила їй букет і привітала з днем народження її сина, вона дуже розчулилася і так щиро розплакалася, що у мене самої виступили на очі сльози. Потім, коли ми пили чай з тортиком, мама Артема розповіла мені про двох колишніх дружин свого сина.
Як вони забороняли їй не тільки приїжджати на його дні народження до них додому, але ще і телефонувати з привітаннями в цей день їй було не можна. Вони швидко давали зрозуміти, що це вже їх чоловік, у них сім’я, у цей день вони зайняті всі, святкують і не можуть взяти телефон, коли дзвонить свекруха.
Я немогла оговтатися після почутого: як таке взагалі можливо? Промінняти маму, найближчу і найріднішу людину, на якійсь безглузді святкування? В той вечір я зрозуміла для себе одну дуже цікаву річ: Артем – негідний чоловік, він готовий слухати забаганки дружини. Куди спідниця потягне, туди і піде. Він не цінує жінки, яка подарувала йому життя, свою матір, невже він щиро цінуватиме мене? А для чого мені такий чоловік? А з Артемом ми після того вечора розлучилися, він навітьне зрозумів чому. Але з його мамою, Олександрою Вікторівною, ми частенько спілкуємося. Звісно не як подруги, але як хороші знайомі. Вона виявилася дуже хорошою людиною, порядною та щирою жінкою.
Просто Артем завжди вибирає один і той же типаж жінок – скупих, егоїстичних, вічно правих, які підстроюють всіх навколо під себе. Ми б з ним точно не вжилися: йому потрібна не дружина, а начальник в спідниці. Він сам жодного рішення прийняти не може.
Нещодавно я дізналася, що Артем знову одружений, у нього з’явилася дитина. Але Олександра Вікторівна дуже рідко бачиться з онуком – їй невістка заборонила, а Артем підтримав рішення своєї дружини, він навіть й не думав перечити. Ми з його мамою бачилися вчора, в його день народження, це вже якась традиція. Олександра Вікторівна при мені зателефонувала синові. Телефон взяла його дружина і відповіла, що вони в ресторані, Артем приймає поздоровлення, йому ніколи, а Олександра Вікторівна нехай передзвонить завтра. Вона сиділа і плакала. Тільки якщо в нашу першу зустріч вона плакала від щастя, то в цю – від розпачу і смутку. Я, як могла, її заспокоїла.
– Якби ти тільки знала, як мені шкода, що у тебе, дитинко, з моїм сином нічого не вийшло? – зітхнула Олександра Вікторівна, нарікаючи вже на себе, що не вийшло у неї виростити хорошого сина.
Я дуже надіюся, що Артем все зрозуміє, адже у нього самого вже є дитина. Шкода мені зараз його маму, до сліз шкода. Ось всі лають своїх свекрух, а самі як себе ведуть? Хіба краще?
Як можна не запросити на день народження чоловіка матір, дякуючи якій, він з’явився на світ? Як можна не передати йому телефон і сказати зателефонувати потім? Добре, що я вчасно зрозуміла, що він за людина, що я не пов’язала з Артемом своє життя. З іншого боку, зате у мене була б сама хороша свекруха в світі.
Я бажаю їм обом добра та щастя, дуже хочу вірити, що Артем цінуватиме свою маму і приділятиме їй більше уваги, вона вже в поважному віці, а її постійні сльози і хвилювання дають про себе знати, я це добре помічаю.
