Є у мене сусідка – Галина. Нещодавно я її зустріла на вулиці, ледве впізнала. Галина завжди мала завищену самооцінку, дуже любила себе, і постійно хотіла бути в центрі уваги: вдома, на роботі, навіть, коли ми збиралися потеревеняти біля під’їзду, хотіла, щоб всі слухали лише її. А цього дня я її ледве впізнала, від колись яскравої жінки й сліду не залишилося.
Хочу вам розповісти історію життя моєї знайомої, щоб кожна жінка зробила свої висновки.
Галина була жінка господарська, не дуже розумна, але дуже скандальна. І якось вирішила вона розлучитися. Тому що чоловік її не гідний. Мовчазний, сірий, не цікавий. І ходить не так, і говорить не так, і все робить виключно їй на зло. Сама вирішила, сама й зробила.
До суду пішла – розлучилася, дітям аліменти добрі витребувала. Правда, в суді все вийшло не так, як вона хотіла. Противний чоловік в ногах не валявся, вибачення не просив, розлучитися погодився з Галиною відразу ж. А зарозумілий суддя перервав її на пів слові, не дав всю правду про колишнього чоловіка сказати.
А от чоловік Галини – Іван, трохи навіть радів з того. Єдине, що дітей шкода залишати, але якщо вже дружина бачити тебе не може – нічого не вдієш. Пішов без претензій на спільне майно.
Аліменти були дуже навіть хорошими для їх невеличкого містечка, в якому проживала жінка. У багатьох навіть зарплат таких не було. Жити б Галині та радіти. Противного Івана поруч немає, нерви мотати нікому Квартира та інше барахло при ній залишилися. Але скучно їй, сумно від того. Без скандалів.
Почала колишня дружина надзвонювати чоловікові, смс-ки всякі писати. Тільки в тих повідомленнях і дзвінках нічого хорошого для Івана не було. Галина постійно докоряла, що дітей на неї залишив, вона все не встигає, школа, гуртки, все на ній. Хоча б на вихідні дітей забирав, що за батько недолугий.
Чоловік терпів – смс-ки читав, телефонні дзвінки вислуховував. З дітьми зустрічався лише коли дружина дозволяла. І ось на одній такій зустрічі Галина почала сварку з колишнім чоловіком. Іван вже зовсім розізлився, закрив двері і пішов. Після того довго не з’являвся та телефон не брав.
Тільки пройшов місяць-другий, а аліменти стали приходити мізерні. Яких Галині не вистачало ні на що. Хто живе на копійчані аліменти, той зрозуміє всю тяжкість подібної ситуації. Галина почала надзвонювати колишньому чоловікові, щоб сварити через таку підлість, та Іван телефон не брав.
А він влаштувався на нову роботу з маленькою зарплатою. З великим окладом треба ще пошукати. Довелося жінці самій більше працювати. Дітей треба утримувати, за квартиру – платити. Подруги їй відразу сказали, що дурна вона, мовляв, сама чоловіка розізлила. Хто ж від таких хороших аліментів добровільно відмовляється.
А чоловік потихеньку почав заробляти побільше, але у вигляді “сірої” зарплати. Дітям став купувати одяг, телефони, продукти. Дружині в руки гроші не давав.
А потім Іван знайшов іншу жінку – молоду, красиву і спокійну. Щасливий! Галина, як дізналася, тиждень спати не могла спокійно. Періодично могла і додому до колишнього чоловіка заявитися, щоб всю правду сказати його нової обраниці. Очі відкрити на недолугого Івана – кинув її з малолітніми дітьми напризволяще. А те, що розлучення і маленькі аліменти були справою і її рук, жінка геть забула.
Так і живуть. Діти вже підросли, з батьком спілкуються – у мами дозволу не питають. Чоловік щасливий в новій сім’ї. А Галина так і сидить одна – нові чоловіки у неї довше місяця не затримуються. “Дурні”, одним словом. А у всіх бідах Галини винна лише одна людина – колишній чоловік.
Не всі з нас вміють закривати прочитані книги і жити по-новому. Не всі причини невдач шукають в собі. Якщо всі навколо такі погані, то можливо причина всередені в нас. Крім того, в розлученні і сімейних проблемах винні дві сторони. Завжди! Хіба не так?
