Ми з Христиною побралися дуже молодими, адже зустрічалися ще зі школи. Потім обоє поступили в медичний інститут. Одружилися і в 20 років вже стали батьками чудового синочка. З дитиною нам допомагала теща, яка забрала онука на деякий час до себе, щоб Христина могла закінчити навчання.
З дружиною ми прожили довгих і щасливих 30 років. Одружили сина. Я працював в лікарні, а Христина в поліклініці. Три роки тому у нас на роботі з’явилася Люба і відтоді ні про кого, крім неї, я думати не міг. Не зважаючи на те, що різниця у віці між нами 15 років, у нас почався роман. Якийсь час ми приховували свої відносини, але в якийсь момент я зрозумів, що жити з дружиною більше не хочу.
В той вечір я прийшов додому, дружина, як завжди, побігла на кухню розігрівати вечерю, а я, мало не з порога, їй заявив: – Христино, нам треба поговорити. Я йду від тебе.
– Куди йдеш? Ти тільки прийшов, – не зрозуміла сенсу почутих слів Христина.
В її очах було стільки щирості і ніжності, що мені стало її шкода. Так, вона трохи погладшала, і з’явилося кілька зморшок на обличчі, але вона і далі залишалася привабливою жінкою. Прожити разом 30 років – не жарт. Та й діти не зрозуміють. Але, рішення прийнято.
Коли до Христини нарешті дійшов зміст моїх слів, вона сповзла по стінці. Сказати, що Христина від такого повороту долі була ошелешена, – нічого не сказати! Вона довго приходила в себе, їй не вірилося, що я може так ось узяти і піти на старості років. Спасибі синові і невістці, дуже підтримали її.
Але син після мого вчинку перестав зі мною спілкуватися. А я пішов жити до 35-річної Люби. У неї за плечима вже був один шлюб, від якого є син 6 років. Чоловік її теж був старший за неї років на 15, повністю забезпечував, тому Люба не звикла працювати, хотіла жити на всьому готовому.
Але це я зрозумів пізніше – від мене Любі були потрібні лише гроші. Та засліплений її красивою зовнішністю, я не хотів нічого помічати. Через кілька місяців Люба сказала, що чекає від мене дитину. Я остаточно розлучився з Христиною і пішов в РАЦС з Любою, хотів, щоб наша дитина народилася в шлюбі.
Мій син уже має власне життя, Христина не пропаде, не маленька, так що, вирішено! Ми почали нове життя. Після народження дитини, через рік Люба знову втішила мене новиною, що чекає ще одну дитину. В результаті – двоє маленьких своїх дітей і син від першого шлюбу Люби. Життя стало якесь напружене, суєтне.
Молода дружина постійно вимагала грошей на різні дрібнички, «нила», що втомилася від побуту, хоче на море, постійно надзвонювала мені дізнатися, коли я прийду з роботи додому.
А мені додому зовсім не хотілося. Хотілося тиші, спокою, затишку. Часто я згадував борщ і вареники Христини. Люба зовсім готувати не вміла, та й не особливо хотіла старатися. На тлі цього і справи в бізнесі стали давати тріщину. Загалом, не таким я уявляв собі подружнє життя з молодою дружиною.
Як хотілося все повернути назад, бути поруч з Христиною, вести на дачі під шашличок бесіди з дорослим сином, няньчитися з онуками… Як же я необачно поступив. Зараз двоє маленьких рідних дітей, яких треба піднімати на ноги, та й пасинка теж не кинеш. І дружина, як четверта дитина. Такі думки відвідували мене кожен день… А як справи у Христини? Чи все у неї добре.
Від спільних знайомих я дізнався, що Христина відразу після розлучення поїхала в Італію. Там вона сиділа з літнім італійцем, адже вона лікар, то ж з своїми навиками швидко знайшла роботу. А потім в неї закохався син цього дідуся і тепер моя Христина італійська синьйора.
