Жити одній без чоловіка і виховувати дітей – завдання не з простих. Я відкрила свою сторінку в соцмережах і почала розглядати фотографії однокурсниць, які успішно вийшли заміж і тепер обіймали своїх чоловіків і дивилися з фотографій щасливими очима.
В цей час я з сумом згадала, що в мене в квартирі немає господаря: то меблі треба переставити, то електрику налагодити, то сантехніку відремонтувати. Для будь-якої чоловічої роботи доводиться майстра викликати і гроші платити. Діти допомогти нічим не можуть: дочка-підліток, син трохи молодшого віку – їм самим допомога потрібна.
Про другого чоловіка я навіть не мріяла, поки випадково не познайомилася з Марією Павлівною, жінкою років шістдесяти п’яти. Моя нова знайома, дізнавшись, що я живу без чоловіка, сама запропонувала:
– Я дивлюся, ти жінка гарна, спокійна, охайна і серйозна, – почала вона, – чому б тобі не познайомитися з моїм сином Стасом.
Така відверта пропозиція моєї нової знайомої мене збенетежила: ось так відразу я не готова, та й чи треба це незнайомому чоловікові.
Але Марія Павлівна запевнила мене, що саме таку жінку як я він все життя чекає. Йому просто не щастило до цього: перша дружина була нечупара – весь будинок запустила, друга йому зраджувала. Ось живе він тепер з матір’ю, майже розчарувався в жінках. І тільки я зможу повернути його до життя.
– А вже який рукатий мій син, – продовжувала Марія Павлівна, – все своїми руками в будинку робить.
Добре подумавши я вирішила, що нічого не втрачаю, якщо зустрінуся з цим Стасом.
В першу ж зустріч Стас зізнався, що я йому дуже сподобалася і що тепер у нього серйозні наміри. Не можу сказати, що я закохалася в Стаса, але зовнішність у нього була приємна. Я вирішила позустрічатися і придивитися до цього чоловіка.
На наступний день Стас вже лагодив у мене в квартирі міжкімнатні двері, а через тиждень зробив мені пропозицію. Я розгубилася від такої нахабності і місяць зволікала з відповіддю, потім погодилася, вирішивши, що ні молоденька вже: раз попався серйозний чоловік, треба погоджуватися.
В мою квартиру Стас приїхав з однією валізою, сказавши, що все нажите залишив в колишніх родинах, а добро в новій сім’ї – справа наживна. Перший тиждень спільного життя з ним пройшов спокійно. Я боялася повірити своєму щастю, – мабуть, інтуїція все-таки щось підказувала.
Все почалося трохи пізніше, через кілька тижнів. Спочатку я мала серйозне непорозуміння з чоловіком через те, що перед пранням вивернула кишені його штанів, щоб чого зайвого в машинку не закинути.
– Не смій по кишенях лазити, – голосно попередив мене мій новоспечений чоловік.
А в найближчий вихідний Стас прийшов додому нетверезий і впав прямо на порозі. Я разом з дітьми перетягнула його в спальню. На ранок мимрив про якогось друга, якому треба було допомогти. Я пробачила.
Не минуло й тижня – знову нетверезий. Я намагалася поговорити з ним, але чоловік тільки обурювався у відповідь, звинувачуючи мене в зайвому контролі. А через кілька днів все знову повторилося, але ще в гіршій формі. Я плакала від того, що так помилилася, було соромно перед дітьми. До того ж пропала майже вся моя зарплата. Коли витверезився, спробувала з’ясувати, куди поділися гроші.
Але він відмахнувся і запропонував запитати про це у моїх дітей. Цього я вже стерпіти не могла і запропонувала Стасу забратися з моєї квартири; він не хотів, тоді я приїхала до Марії Павлівни зі скаргою на сина.
– Я тобі Стасика передала хорошого, – сказала свекруха, – він у мене хлопчик спокійний, ласкавий, непитущий, а ти його до такого довела. Ти його не прописуєш в квартирі, ось він і злиться на тебе. Раз ви чоловік і дружина і живете під одним дахом, значить пропиши його, щоб мир в родині був.
Я повернулася додому, чоловік в нетверезому стані, мирно спав. Разом з подругою я зібрала у валізу всі речі Стаса, і легенько посадили чоловіка на заднє сидіння в машину подрузі. Так і привезли його на квартиру до його матері. Привели до дверей і подзвонили.
– Маріє Павлівно, – звернулася я до свекрухи, – забирайте свого сина.
У той же день я подала на розлучення. Тепер я більше не шукаю собі чоловіка, а буду жити заради своїх дітей.
