Коли ми познайомилися з чоловіком, я доволі ефектно виглядала. А потім, в процесі сімейного життя я якось перестала на це звертати увагу. Не скажу, що зовсім перестала дбати про себе, просто якісь речі стали не важливими, відійшли на другий план.
Сімейне життя у нас складається чудово. Ми добре розуміємо один одного. Також нам з чоловіком дуже пощастило з друзями. Склалася велика компанія з чотирьох подружніх пар. З кимось дружили в школі, хтось колега по роботі так компанія і зібралася. У всіх дітки приблизно одного віку. З дівчатками ми гуляємо в парку з дітьми, раз в тиждень чоловіки відпускають нас погуляти, кави попити, а самі теж збираються на парубочий вечір.
У нас навіть виробився цікавий алгоритм – один раз чоловіки дивляться за дітьми, другий раз – ми. І ще щотижня ми збираємося по черзі у когось в будинку, щоб всім було не образливо і комусь одному не доводилося щоразу займатися цим і прибиранням.
Цього разу чоловік з друзями збиралися у нас, а ми з дівчатками і дітьми у однієї з подруг. Наскільки це було можливо з дітьми, ми з подругами повеселилися: попліткувати, поговорили про чоловіків і дитячі витівки і розійшлися по домівках. Коли я приїхала з сином додому, парубочий був в самому розпалі: музика, шашлики і веселий сміх.
Я пішла в будинок, щоб не бентежити чоловіків і почала укладати синочка спати. В кімнаті сина була тиша, тому було дуже добре чути розмови з вулиці. Мимоволі я стала прислухатися і від почутого ледь втрималася на ногах.
Чоловіки обговорювали своїх дружин, тобто мене і моїх подруг. Загальна суть розмови зводилася до того, що вийшовши заміж їхні дружини перетворилися в домашніх квочок. Хтось набрав у вазі, хтось не робить манікюр, мене мій чоловік звинуватив в тому, що я ходжу по будинку в халаті.
Вони порівнювали дружин з дівчатами з своєї роботи, які завжди при зачісках, манікюрі, стежать за собою і виглядають дуже красиво. Мені так прикро стало за себе і своїх подруг. Не думала, що у нас такі чоловіки. Ми постійно стежимо за затишком в будинку, виховуємо наших дітей. Я можу за кожну з подруг поручитися, що та першокласна мама і господиня.
Ясна річ, що після народження маленької дитини, на себе часу практично не залишається. Те памперс поміняй, то кашку приготуй, а безсонні ночі теж ставлять непоганий відбиток на нашому зовнішньому вигляді…
Найбільше, звичайно, мене ошелешив мій чоловік. Він хоче, щоб я по дому ходила на шпильках і в вечірній сукні? Загалом, в той вечір я заснула поруч з сином, не чекаючи поки мій коханий чоловік закінчить свої посиденьки. А на ранок мого благовірного очікував бойкот, він пішов на роботу, не поснідавши, і абсолютно не зрозумів, на що я образилася.
Подругам я ні про що не розповіла, не хочу, щоб ще і вони відчули себе запущеними домогосподарками. А може, наші чоловіки мають рацію і нам дійсно варто більше уваги приділити своїй зовнішності? Але, коли жінка сидить вдома в декреті, навіщо їй зачіска чи туфлі на каблуках?
Я подумую вже на наступних вихідних, коли діти будуть з татами, запросити подруг в салон краси. Цікаво буде, що тоді скажуть наші кохані чоловіки.
