Про свого старшого брата Івана Галина не чула нічого вже багато років. Відколи він одружився і поїхав в місто, спілкуватися з родичами він перестав. З своєю нареченою Іван познайомився в інституті, одружилися відразу як закінчили вуз. В село молода дружина їхати не хотіла, тому спочатку вони знімали квартиру.
А потім Іван кинув роботу в науковому інституті і почав їздити на заробітки. Так захотіла його дружина. Через кілька років їхня сім’я переїхала в новеньку трикімнатну квартиру, в якій Іван своїми руками зробив ремонт. Але на своє пишне новосілля вони не покликали ні маму, ні сестру.
Галина знала, що у брата новосілля, тому передала йому з села дві сумки з продуктами, а за останні гроші сукню нову купила, щоб брата перед гостями не осоромити. Іван зателефонував, подякував, і сказав, що покличе сестру в гості іншим разом. Але іншого разу так і не знайшлося. Навіть коли Галина їздила в місто у справах, до брата не заходила, бо Іван постійно був на заробітках, а невістка її до себе не запрошувала.
Так і жили – Іван з дружиною і дочкою в місті, а Галина з мамою – в селі. Коли не стало мами, настали для Галини скрутні часи. Будинок потребував ремонту, але таких грошей у жінки не було. Після зими почав дуже протікати дах, Галина у відчаї зателефонувала брату, щоб той якось допоміг – чи грошей позичив, чи сам би полагодив. Але Іван сказав, що гроші їм самим зараз потрібні, бо доньку заміж видають.
Жила Галина тим, що продавала городину та молоко. Влітку торгувала біля дороги грибами та ягодами. Брат соромився сестри, не кликав її в місто, а вона весь час передавала йому подарунки — те, що сама приготувала чи виростила!
Минуло кілька років, Галина поралася на городі і побачила на їхньому подвір’ї Івана. Брат запитав, чи може він якийсь час пожити в неї в селі. Галина дуже здивувалася, але дозволила. Іван довго мовчав, а потім розповів, що занедужав і на заробітки більше не може їздити. Донька привела зятя в їхню квартиру, тепер молоді там господарюють. Двійко внуків підростає. Дружина захотіла розлучення, бо Іван перестав приносити гроші в сім’ю.
Зараз у них все гаразд, вони почали разом вести господарство, дві корови, четверо свиней, город, а продукцію возять в місто. Іванові і досі соромно за те, що стільки років він не хотів знатися з сестрою, а вона тепер його так виручила.