Оксані було тільки 8 років, коли від них пішов батько. Молодшим сестрам-двійнятам всього 2 рочки. Мама працювала на двох роботах, щоб прогодувати дітей. Марія, мати Оксани, яка виросла сиротою, в 18 років вийшла заміж, як виявилося невдало і їй довелося взяти все на себе – і дітей, і господарку.
А потім вона занедужала. На той час Оксана вже закінчила 8 класів і стала головною опорою матері. Фактично, дівчина, будучи старшою дитиною, стала главою сім’ї. Оксана працювала, вчилася заочно, як і її молодші сестри. Для сестер Оксана стала матір’ю. Дівчатка любили Оксану, слухалися і в усьому допомагали по дому. Часом так і звали її – «мама Оксана», тому що мами рано не стало. Оксана обіцянку матері дала – видати заміж дівчат, влаштувати їх життя.
Про себе вона і не думала. Багато працювала і вдома і на роботі, збирала сестричкам придане: постільна, ковдри та подушки, одяг, рушники. Все, як просила мати.
Тому, коли обох сестричок Оксана видала заміж, їй самій уже було більше тридцяти.
– Подумай тепер про себе, Оксано, – говорили сусідки.
Оксана кивала, усміхалася, але в щастя своє майже не вірила, хоч надія в душі жевріла, як у будь-якої дівчини.
Сватався до неї один вдівець з двома дочками. Але Оксані і так турбот вистачало – своїх дівчат треба було піднімати, вчилася заочно. «Не подужаю я таку велику сім’ю, та й любові до нього немає. А виходити заміж просто так не хочу» – думала Оксана і ввічливо відмовила чоловікові.
І ось тепер, коли вона залишилася одна в будинку, на свій подив – засумувала. Не вистачало їй сестер, все частіше згадувала маму, але ніколи не скаржилася Богу на свою долю, а лише багато молилася.
Приїжджали сестрички, дарували на свята подарунки, натякаючи, що тепер черга приданого для Оксани, хоч вона і старша.
А час ішов. Оксана вже працювала завідуючою дитсадком. Виховувала чужих діточок, а своїх не було. Сестри чекали поповнення в сім’ях, раділи і готувалися до материнства.
Але доля готувала Оксані подарунок. Прийшов якось на роботу влаштовуватися один чоловік. Вірніше, шукав він не роботу, а підробіток. Основна робота була у нього в майстернях селища.
Оформила Оксана Андрія електриком, показала дитячий садок, пригостила кавою в кабінеті, поки він писав заяву. Розговорилися. Андрій був холостяком. За віком значно молодший за Оксану, але виглядав доволі мужньо. У них відразу виникла симпатія один до одного, але Оксану дуже бентежила різниця у віці в 8 років.
Вони часто спілкувалися. Андрій напросився перевірити електропроводку до неї в будинок. Заявив, що давно пора міняти, Оксана погодилася на заміну. Таким чином, Андрій приходив до неї додому кілька днів поспіль для роботи. Оксана пригощала майстра вечерею, бесіди тривали і затягувалися до декількох годин. Андрію не хотілося йти, а Оксані подобалася його присутність вдома.
А потім Андрій сказав, що відремонтує їй ганок. І поки Оксана думала, він додав:
– Ти заміж за мене виходь. Ми разом все тут до ладу зробимо.
Оксана нічого не відповіла. А Андрій пішов. Його не було два дні. Під вечір п’ятниці Оксана почула шум трактора і гуркіт у дворі. Вона вибігла на ганок. Андрій розвантажував з товаришем дошки. Як ні в чому не бувало, він привітався з Оксаною і велів одягнутися – на вулиці холодає.
Коли Андрій увійшов в кухню, розвантаживши купу дощок і відправивши трактор, Оксана сиділа біля вікна і витирала сльози. Андрій почав вибачатися:
– Я розумію, що не повинен так себе вести, прости мене. Я тут ніхто.
Оксана схлипнула, намагаючись посміхнутися.
– Але я не сказав тобі найголовнішого, Оксано… Я дуже люблю тебе. З першого погляду. Як в клубі нашому побачив.
– В клубі? Коли? – здивувалася Оксана.
– Ще навесні. Думав довго, не знав, як підійти. Потім вирішив на роботу до тебе влаштуватися. Думаєш, я за підробітком прийшов? Тільки через тебе… Ти тільки не проганяй мене. Виходь за мене заміж…
Весілля було чудовим, усі щиро раділи за Оксану. Особливо раділи сестрички. Задоволені були і батьки Андрія. А про молодих і говорити нічого – обоє світилися від щастя.
Незабаром у сестер Оксани народилися сини. І за Оксаною справа не стала. Тільки у неї народилася дочка. А назвала її Оксана на честь матері – Марією. І, звичайно, на честь святої Пречистої Діви, до якої всі роки вона молилася за свою сім’ю.
