Коли мій брат Олег посперечався з нашими мамою і татом 12 років тому, так вони практично і не спілкувалися між собою до самого кінця. Я так думаю, на нашого тата це негативно вплинуло дуже. Як же, Олег улюблений їх син, особливо тато мав велику надію на нього. Тому, можливо, його не стало так рано.
А в цьому році, на превеликий жаль, і мами нашої не стало. Коли вона занедужала, то я свого брата Олега ледь вмовила до мами прийти, прийшла з ним до неї, кажу, вистачить вже, мирися з матір’ю. Ну, звичайно, обнялися, плакали, багато говорили, розповідали одне одному щось, не могли наговоритися.
Олег потім з прощанням з мамою і з обідом мені дуже допоміг, одна б я просто не знаю, як впоралася з усім цим.
А посперечалися брат з батьками через Ірину, ну, його дружину! Мамі вона відразу не сподобалася. Ну, Ірина дійсно своєрідна людина, що вже й говорити, особливо тоді, в юності. А у Олега ще вистачило розуму привести Ірину до наших батьків жити, після весілля, уявляєш!
Сама наша невістка з невеличкого села. У столиці у неї нікого, і вирішили вони з Олегом жити у наших батьків, збирати на перший внесок, мріяли взяти квартиру в кредит.
Спочатку начебто нормально все було, мама моя мовчала, Ірина теж. Потім почалися непорозуміння. І одного разу вони добре посперечалися.
При суперечці я сама не була присутня і у батьків про неї не розпитувала особливо, все, що відомо, що невістка зі свекрухою посперечалися на 12 років буквально через немиті тарілки.
Наша мама, знайшовши на кухні немитий посуд, пішла в кімнату до невістки, і, відчинивши двері, почала повчати її. Ірина мовчати не стала, відповіла їй теж досить недобре.
Але не врахувала того, що її слова почув увійшов в квартиру якраз в цей момент свекор. Почувши все, він попросив, щоб діти зібрали речі і йшли від них.
До батьків молоде подружжя, природно, вже не повернулися: пару ночей переночували у друзів, потім орендували кімнату. Відтоді на батьків Олег ніби як був ображений і з ними не спілкувався – як, втім, і вони з ним.
Помирився мій брат лише з матір’ю, і то в останні дні. При цьому зі мною весь цей час ніби як спілкувався непогано – регулярно вітав зі святами її і племінників, запрошував у гості, сам приїжджав з дружиною та дитиною до мене.
Мене єдину з родини брат запросив на своє новосілля – коли вони з дружиною таки взяли квартиру в кредит. Я багато разів вмовляла брата помиритися тепер уже з мамою – і Олег начебто не відмовлявся, але час ішов, а кроків назустріч все ніяк не робив ніхто.
Мати знала, що ми з братом спілкуємося, і новини про життя сина дізнавалася завжди від мене. Дуже хвилювалася за всю цю ситуацію, але миритися теж не поспішала – син, виходить, зрадив батьків.
Як не стало мами три місяці минуло, і тут дзвонить мені Олег – я, каже, був у нотаріуса, ти знаєш, що мама заповіт зробила? Я кажу, ну звичайно, знаю. Батько свого часу заповів все їй, а потім вона переписала майно на мене. Квартиру, дачу, гараж, деякі гроші, які з татом ще відкладали, на рахунках. А Олег мені заявляє – слухай, ну ти ж оформиш це все навпіл? Ти ж розумієш, що нас двоє дітей у батьків. несправедливо, що все тобі одній! Через якоїсь суперечки дванадцять років тому!
Я була здивована і засмучена від цих слів. Мені і брата шкода, гроші йому дуже потрібні. Ситуація в країні непроста, з роботою і грошима зараз у всіх нерадо, а у брата кредит. Я в матеріальному плані живу непогано – але це тільки завдяки чоловікові моєму. Тому віддавати половину майна братові ой як не хочеться.
Я не знаю що робити. Чи я маю ділитися майном з братом, який 12 років навіть не розмовляв з батьками, якщо вони заповіли все мені? Знаю, що Олег мені цього не пробачить і зі мною говорити не буде.
Фото ілюстративне.
