У селі життя простіше, тут воно проходить на очах – не сховаєш його, як в місті, за залізними дверима на верхньому поверсі. Всі бачать і знають, хто до тебе в гості приїхав, що ти купив, що продав. Яке господарство у тебе, який город, скільки живності у дворі, яку зарплату або пенсію отримуєш. У селі нічого не сховаєш. Але це тільки здається, що в сільській місцевості живуть простаки. Насправді, сільські люди кмітливі і вмілі, а – ще відкриті.
Надя народилася і виросла в селі, а в місто приїхала здобувати освіту. Балів набрала стільки, скільки потрібно було, щоб вступити в обласний університет, і стала студенткою. Кажуть, з сільської дівчини міську зробити легко, а навпаки – навряд чи вийде. Міською Надія стала в короткий термін. Перейняла все, що треба було для цього, від однокурсниць. І фарбуватися, і одягатися стала не гірше. А красою і статтю її Бог нагородив.
Надійка сподобалася Глібу, синові завідувача кафедрою філософії. Вона його так захопила своєю незвичністю, що він і не помітив, як безнадійно закохався в дівчину і вирішив з нею одружитися.
Знайомство з батьками Гліба пройшло, як здавалося нареченій, благополучно. Надя розповіла про себе, про родичів. Повідала мамі нареченого, що вміє доїти корів і може запросто косити траву звичайної косою.
Мама Гліба була здивована. І навіть перепитала: «Це як в кінофільмі «Тіні зникають опівдні»? Там Стеха косить траву косою. Ти так теж вмієш, дитинко?»
Надюха підтвердила: «Я краще вмію. Мене тато навчив».
Для дівчини знайомство пройшло благополучно, зате нареченого після цього знайомства навчали до півночі.
Мама говорила: «Глібушко, вона тобі зовсім не пара. Вона колгоспна дівчинка. Їй треба жити в селі. Вона створена для цього. Вміє доїти корів і косити траву. Ти подумай. Вона ще пахне коров’ячим перегноєм».
Завкафедрою Михайло Іванович теж не схвалював вибір сина. Але молодий чоловік стояв на своєму.
Відносини до Наді змінилися після спільної поїздки на дачу. На дачі майбутня невістка вирішила дві проблеми. Залізла на сусідську стару грушу і обпиляла гілку, яка нахабно лізла у вікно дачі майбутніх родичів. Сусід-скандаліст, якого дуже боявся завкафедрою, навіть не пискнув. Напевно, відчув, що з цією дівою сперечатися марно.
Другою проблемою був водогін, що вийшов з ладу. Він тік. На ділянці з-під землі сочилася вода, а в приміщенні з крана вона тільки капала. Дівчина взяла лопату і стала копати в місці, яке не просило. Прорив знайшовся одразу. Протікання усунули. Михайло Іванович дивувався кмітливості студентки.
Остаточно серця майбутнього свекра і свекрухи Надія підкорила, коли за один день поставила на ноги хворого Михайла Івановича, який занедужав після дачі. Мабуть, професора продуло.
Надя лікувала народними засобами. З’їздила в гуртожиток, привезла домашньої редьки і меду. А ще пляшку самогону. Сік редьки змішала з медом і дала хворому. Навздогін змусила вченого випити двісті грамів самогону. Професор випив зілля і заснув. На другий день прокинувся здоровеньким.
Родичі Гліба здалися. Мама сказала, що дівчинка дуже душевна, згодом її можна окультурити, а характер – він назавжди.
Михайло Іванович підтримав: «Молодець, син! Правильний вибір. З такою розумницею ніде не пропадеш».
З’їздили на батьківщину невістки, познайомилися з майбутніми сватами. Сподобалося. Місця мальовничі. Люди душевні. Продукти екологічно чисті. Баня чудова, топиться по-старому.
Весілля зіграли наприкінці грудня минуло го року. Поспішали, щоб не чекати, коли настане високосний 2020 й рік.
