Мій чоловік родом з села. Разом ми вже чотири роки, живемо зараз окремо, в своїй квартирі. Все б нічого, якби мій чоловік не був схильним попадати під вплив своєї матері. Його батьки ще доволі молоді і міцні в плані здоров’я. У мене ж, тільки одна мама залишилася.
У мами є своя дача, на якій вона і живе практично з весни і до самої осені. Я намагаюся по можливості їздити до неї, щоб їй трохи було легше. Але моя свекруха хоче, щоб на вихідні ми приїжджали до них і допомагали їм. Я нічого не маю проти, але своїй мамі, мені теж хочеться допомогти. А свекруха вважає, що вона і так впорається, типу живе собі на втіху.
Чоловік часто робить те, що йому говорить його мати. Я ж намагаюся їздити до своєї мами. Якось я вирішила поступитися чоловікові і поїхати з ним на вихідні до його батьків. Він обіцяв, що цього разу ми нічого робити не будемо, відпочинемо трохи на природі, адже осінь в селі чудова.
Батьки чоловіка, живуть з дочкою і її чоловіком, нібито є кому допомагати. Але рано вранці, коли ще не було і шостої години ранку, мене підняла свекруха і сказала йти з нею доїти корів. Я думала, це все ми будемо робити разом, але виявилося, що це не так. Корів доїла свекруха, а я мала чистити сарай.
Коли я запитала, чому це повинна робити я, а не мій чоловік або зять? Свекруха відповіла: «Нехай мій син відпочиває в рідному домі, а то він і так наробляється у твоєї матері. А зять втомлюється на своїй роботі».
Виходить, що з усіх найменше втомленою є я. Та якби хоч нам користь яка була. Але ж всі овочі ми потім беремо з маминої дачі. А з села свекрухи ніколи нічого не привозимо. Навіть коли чоловік, кілька разів попросив м’яса і яєць, нам було відмовлено, мовляв що у них велика сім’я і їм, самим треба. Але самі їздять в місто і продають це все на ринку.
Бог їм суддя. Почистивши сарай, я вирішила прилягти, але невгамовна свекруха, не дала мені це зробити. Сказала, щоб я поприбирала і приготувала сніданок для всіх. Хоча її дочка, могла б спокійно це зробити. Я готувала сніданок, а свекруха мене підганяла, мовляв, давай швидше, адже треба ще йти на город – там теж багато роботи.
Я спробувала пояснити свекрусі, що ми приїхали трохи відпочити, а не працювати. На що вона мені відповіла, що у вересні в селі не до відпочинку, бо робота кипить.
Ось тут моєму терпінню, прийшов кінець. Я зібрала речі і поїхала до матері на дачу. Сподівалася, що мій чоловік приїде слідом, але на жаль. Він приїхав після вихідних днів, повідомивши мені, що подає на розлучення.
Ось так новина. Виявляється, я образила його маму, за його словами. Тримати я його не стала. Хоча, мені було дуже сильно прикро. Як не крути, чоловіка я дуже сильно любила. Але через кілька днів на мого чоловіка, зійшло прозріння. Він приїхав за мною, на наступний день. Сказав, що теж втомився від своїх близьких і до нього все дійшло.
Батьки його живуть з дочкою і її чоловіком, нехай ось і трудяться, нехай вони і допомагають батькам. Раз вирішили тримати господарство, так і розраховуйте на себе. Тим більше, що моя мама особисто, ніколи не просила ніякої допомоги, мовчки все робила сама.
З чоловіком ми знову зійшлися. Свекрусі це не сподобалося, вона мені дзвонила потім, говорила, що я забрала в неї сина, але я її не слухала. У нас своя сім’я і ми розраховуємо тільки на себе, а розлучатися зі своїм чоловіком, тільки щоб у неї з’явилася безкоштовна робоча сила, ми не будемо. Добре, що мені дістався розумний чоловік, який між дружиною і мамою, вибрав дружину. Наша сім’я для нього виявилася важливішою, ніж примхи його матері.
