Тоня для себе вирішила, що вийде заміж тільки по розрахунку.
Вона збиралася вступати після школи до інституту в Києві. І для того, щоб залишитися після навчання в столиці, вона обов’язково повинна вийти заміж за киянина і бажано не бідного. Вірніше не бідного – в першу чергу.
Як вона і планувала, в неї закохався киянин Денис. Але в порівнянні з нею він був, м’яко кажучи, не видним хлопцем, були в інституті і красивіші за Дениса. Але фінансовий стан цих красенів залишав бажати кращого.
Був Денис худим і високим, постійно сутулився і носив окуляри. Але батьки його були людьми заможними. Навчався Денис на третьому курсі, і про фінансовий стан його батьків їй розповіла її подруга. А ще подруга відразу попередила Тоню, що бажаючих на статки його батьків в інституті достатньо.
-А тебе не хвилює його матеріальне становище? – запитала Тоня подругу.
-Хвилює, але шансів нуль, – відповіла та. – Взагалі він мене не помічає…
Галя, так звали Тоніну подругу, вчилася на третьому курсі інституту і була, як то кажуть, “ходячою енциклопедією”. Навчалася вона в одній групі з Денисом.
Познайомилися вони з Тонею, коли Галя шукала серед першокурсників бажаючих зняти разом з нею однокімнатну квартиру.
Після отриманої інформації від подруги, Тоня відразу захотіла познайомитися ближче з Денисом.
Тоня виглядала дуже ефектно. Середнього зросту, гарна фігура, великі виразні очі, чуттєві губи. До всього цього у неї було і розкішне волосся. Не було жодного студента в інституті, який би не задивлявся на Тоню.
А чоловіки на вулиці постійно оберталися і дивилися їй у слід.
-Вечірки, дискотеки – це не його. Веде усамітнений спосіб життя, в голові тільки заняття, – сказала їй подруга. – Ось наближається Новий рік, будемо групою відзначати в кафе. Підемо разом зі мною, там і познайомишся.
Так все і сталося, як сказала Галя. Коли вона представила свою подругу Денису, той не міг вимовити ні слова, тільки дивився широко відкритими очима і мовчав.
Закохався відразу. Тоня дозволила себе провести додому після вечірки в кафе. Через місяць Денис познайомив її зі своїми батьками.
Його мама відразу зрозуміла, в чому тут справа. Та й не зрозуміти було складно. Високий, сутулий, худий очкарик поруч з красунею.
-Та ти подивися на цю пару. Думаєш, вона любить Дениса? – говорила вона чоловікові? – Їй потрібні тільки наші гроші і квартира в Києві.
-Та причому тут гроші і квартира? Не будемо робити передчасні висновки. Нехай зустрічаються, поживемо – побачимо, – заперечив чоловік.
Мати намагалася пояснити Денису, що вона думає про Тоню, але зустріла таке нерозуміння з боку сина, що більше цю тему не піднімала.
Через місяць Денис оголосив своїм батькам, що вони з Тонею подали заяву в РАЦС. Мама ахнула і зробила останнє зусилля відмовити сина.
-Сину, я розумію, коли приходить любов. Але ти впевнений, що Тоня любить тебе?
-Тато, я без неї не бачу сенсу в подальшому житті. А на рахунок неї, поживемо – побачимо, – відповів Денис улюбленою приказкою батька.
Реєстрацію молодих відзначили в близькому колі. Батьки Дениса були проти пишного весілля.
-Навіщо гроші кидати не вітер, – заявила мама Дениса. – Все одно довго це не триватиме.
Тоня переїхала в квартиру Дениса, при цьому зрозумівши, що великих грошей, на відміну від квартири в Києві, їй довго ще не бачити. З дитиною вони вирішили відкласти до закінчення інституту, і Тоня доклала всіх зусиль, щоб закінчити інститут з відзнакою.
Бажання отримати багатого чоловіка відкладалося на невизначений час. Але частина її плану була виконана, і це її заспокоювало. З чоловіком вона ніколи не сперечалася. Та й Денис у всьому намагався їй догодити, розуміючи, що сам поки не дотягує до чоловіка, який може забезпечити свою дружину в фінансовому плані.
Доводилося звертатися по допомогу до батьків, хоча мама постійно бурчала, але батько ніколи не відмовляв.
Коли Тоня отримала диплом, Денис уже обіймав посаду завідувача хірургічним відділенням в одній з лікарень міста. Причому отримав він цю посаду не за старими зв’язками батька, а за свої золоті руки і холодну голову. Можливо, далися взнаки сімейні гени.
Свою переддипломну практику Тоня проходила в відділенні чоловіка. Там-то вона і зрозуміла, що любить Дениса, побачивши його за роботою в відділенні. Його колеги дивилися на нього з неприхованим повагою. Та й куди поділася його сутулість? І окуляри йому дуже личили. І був він не худий і довгий, а цілком симпатичний чоловік.
І ще вона звернула увагу на його колег, жінок.
-От же ж втупилися, напевно, мріють відвести його у мене. Нізащо не віддам, – занепокоїлася Тоня.
Увечері після закінчення робочого дня, вона сказала чоловікові так, щоб всі чули:
-Ходімо додому, коханий!
А ввечері, коли вони сиділи на кухні, Тоня, обнявши чоловіка, сказала:
-Пора і про своїх дітей подумати, коханий.