– Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері.
Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча насправді мав інший мотив.
Микола вирішив, що нам треба знову зійтися, і під приводом мого свята, захотів владнати це питання.
Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати. Я не бачила його вже багато років, хоча і думала про нього не раз.
Він був моїм другим чоловіком. З першим у мене сімейне життя не склалося, я залишилася з сином одна, була змушена шукати роботу, і влаштувалася на місцевий ковбасний цех.
Микола там був директором. Він теж був розлучений, і з самого початку приділяв мені знаки уваги, але я не реагувала на це ніяк, бо не вірила, що з цього щось вийде.
Проте Микола виявився наполегливим, і з часом він мені довів, що має серйозні наміри. Ми з ним розписалися, він забрав мене з сином до себе в свій шикарний будинок, а мою однокімнатну квартиру він переконав мене продати.
Я зробила так, як сказав чоловік, але тоді я ще не розуміла, що це моя помилка. Адже гроші ми швидко витратили, а я залишилася без житла.
Спочатку у нас з Миколою все було добре, він дуже гарно ставився і до мене, і до мене мого сина, а невдовзі я народила ще й донечку. Мені тоді вже було 35 років, а Миколі 40.
Ми жили добре, чоловік часто влаштовував для нас відпочинок на морі чи в горах, гроші для нього були не проблема. В один момент мені навіть здалося, що я нарешті стала щасливою.
Та мої випробування лише починалися. Бо Микола невдовзі знайшов собі іншу, а мене з двома дітьми просто виставив на вулицю.
Я зняла квартиру, Микола обіцяв, що буде сплачувати оренду. Він так і робив, але до того часу, поки і у нього не почалися фінансові проблеми. Його ковбасний цех з певних причин збанкротував, і я перестала отримувати від нього будь-які гроші.
Тоді я і наважилася стати заробітчанкою, дітей я віддала своїй мамі, а сама поїхала в Італію.
Минуло майже 20 років. За цей час я купила 3 квартири. Спочатку сина забезпечила житлом, потім доньку, і вже в останню чергу себе.
Дітям я придбала по двокімнатній квартирі, а собі купила однокімнатну, але зробила її дуже затишною, тут моя душа нарешті знайшла спокій.
Додому я приїхала, щоб відсвяткувати свій 60-річний ювілей. І про це звідкись дізнався Микола. Справи у нього зараз геть кепські, і він вирішив, що якщо ми з ним знову зійдемося і будемо разом, то так буде краще для нас обох, адже у нас є спільна дитина.
Справа в тому, що поки я була в Італії і піднімалася вверх, мій колишній чоловік котився вниз. Бізнес він втратив, в борги вліз, бо звик жити на широку ногу, а без грошей не дуже то і розженешся на шикарне життя.
– Пробач, я був неправий. Може, тепер я зможу все виправити, – сказав мені Микола.
– А що ти хочеш зараз виправити? – питаю. – Невже ти думаєш, що в 60 років можна почати життя спочатку?
– Та чому б і ні? – здивувався Микола. – Я один, ти одна, то видо сама доля так розпорядилася, щоб ми знову зійшлися, – сказав Микола, роззираючись з цікавістю по моєму помешканню.
Я аж ніяк не чекала на такий поворот, бо ніколи не думала, що Микола захоче повертися до мене.
Тому я не почувалася готовою до цього. Микола ніколи не був тим, хто підтримував мене або наших дітей. І все, що залишилося від нього, це спогади про минуле, яке ми вже давно залишили позаду.
– Пробач, але це вже минуле, – сказала я твердо. — Я все зрозуміла тоді, і, якщо чесно, я не хочу повернутися до тих часів.
Але тут моя дочка виступила на підтримку Миколи:
“Мамо, а ти не думаєш про тата? Він, хоч і помилявся, але ж хоче бути з нами. Скільки років ти йому не пробачала, може, прийшов час?”
Я намагалася бути мудрою, не піддаватися емоціям, але моє серце важко було переконати. Дочка хоч і мала рацію, але я жила своїм життям і не готова була обирати між минулим і майбутнім. Кожен з нас вибирає свою долю, і я вже обрала свою.
Я сказала доньці, що розумію її турботу, але це моє рішення, і в ньому не має місця для Миколи. Важливо залишити минуле в минулому, щоб рухатися вперед.
Тепер я знаю, що важливо слухати не тільки серце, але й розум. І не кожен момент життя має шанс на другий старт.
А яка ваша думка? Чи варто мені приймати свого колишнього чоловіка ще раз?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
