Найбільше зараз я хочу, щоб мій син залишив свою дружину і забрав у неї дитину. Я кинула на це всі свої сили, але, здається, поки що все безрезультатно. Він не розуміє, що я хочу для нього тільки найкращого.
Мій син дуже старанний і хороший хлопчик. Я виростила його сама, передала йому тільки найкраще. Він вивчився в престижному університеті і влаштувався на хорошу роботу.
Я думала, що там він і зустріне гідну дружину, але він десь знайшов ЇЇ – дівчину з села. По ній одразу видно, що приїжджа. І, звичайно ж, зрозуміло, для чого вона пристала до мого сина.
Я йому сказала, що з такими дівчатами можна хіба що розважатися. Удома мені така невістка не потрібна. Мій син красивий інтелігентний хлопець, а вона – сільська замухришка.
Мені здавалося, він і сам розуміє, що вона йому не пара, але через кілька місяців він привів її до мене додому. Сказав, що скоро я стану бабусею. Також повідомив, що вони збираються одружитися і жити тут.
Я була проти, але син мене вблагав. Тоді в мене визрів інший план: розлучити їх. Дівчина всіма силами намагалася мені догодити. І вдома прибирала, і кухню на себе взяла, навіть каву мені вранці варила.
Але мене таким не візьмеш. Я всіляко намагалася вивести її з себе, але вона, як ручна собачка, все бігала навколо мене і говорила, що не хоче конфліктів. Навіть на відверті образи вона не реагувала.
Коли вона народила дитину, я відразу вимагала зробити тест на батьківство. Через два тижні з’ясувалося, що дитина все ж таки наша. Тоді я вирішила відмовити їм у допомозі. Можливо, коли будуть без грошей, вона його кине.
Син тиждень зі мною не розмовляв, але й грошей не просив. Напевно, він добре заробляє. Тому й так не вийшло їх розвести. Коли всі мої спроби провалилися, я вирішила діяти рішуче.
Коли сина не було вдома, я пішла до невістки на розмову. Запропонувала їй грошей, якщо вона кине мого сина і дитину, а сама зникне. Мені здавалося, її потішить моя пропозиція, але вона виявилася чіпкою дівицею.
Розповіла про все моєму синові. Того ж дня вони зібрали речі і з’їхали. Уявляєте? Я зателефонувала йому і сказала, що на мою допомогу може не розраховувати.
Якщо хоче допомоги, то нехай кидає свою вертихвостку, забирає онука і приїжджає до мене, а до того часу я про них нічого чути не хочу. Він кинув слухавку, але я сподіваюся, що незабаром він передумає. Хіба може бути хтось важливіший за рідну матір?
