– Родина родиною, а гроші грошима, – пояснюю я своєму чоловікові. – До чого тут твоя сестра? Хіба вона нам хоч чимось допомогла за 35 років нашого сімейного життя?
Микола просив у мене, щоб я позичила його сестрі 4 тисячі євро. Гроші у мене були, я з заробітків з Греції лише нещодавно повернулася, звичайно, що не з пустими руками.
За кордоном я була 17 років, за цей час я розбудувала будинок, в якому ми живемо, сину квартиру купила, і ще чималу суму нам з чоловіком на старість відклала, щоб у сина нічого не просити.
Все своє життя я звикла розраховувати на себе, адже я сама з багатодітної родини, і мої батьки мені нічого не дали.
Потім я вийшла заміж за Миколу, його батьки теж пустили з дому без нічого, бо біля них залишилася Миколина сестра, вони хотіли, щоб коло них донька жила, а не невістка.
Ми не мали де жити, приютила нас чоловікова бабуся, яка мала невелику і дуже стару хату. Але ми були молоді, закохані, тому на це не звертали уваги.
Коли у нас з’явився син, я стала говорити чоловікові, що треба щось думати, так тривати не може, а він лише руками розводив, мовляв, він вище не себе не скочить, а щоб будинок будувати, треба мати гроші.
– Тоді іди до своєї сестри і кажи, щоб вона сплатила тобі твою частку грошима. Як це так, що твоїй сестрі дісталося все, а тобі нічого? – стала я наполягати на грошовій компенсації з боку чоловікових родичів.
Родичка чоловіка стала плакатися, що у них грошей немає, мовляв, звідки вона їх візьме, якщо у них з чоловіком на руках двоє малих дітей?
І мій чоловік пошкодував сестру, а додому прийшов і мені заявив, що ця тема закрита назавжди, щоб я більше ніколи її не піднімала, якщо хочу з ним жити далі.
У нас тоді теж була вже дитина, і піти від чоловіка я не могла. Не мала куди, та й не хотіла, бо попри все я продовжувала його любити.
Та питання житла мене дуже непокоїло, і як тільки син підріс, я зібралася і поїхала на заробітки у Грецію. Іншого виходу, щоб придбати собі житло, я не бачила.
Працювала я важко, особливо на початках, коли не знала мови, сама в чужій країні. Потім призвичаїлася, гроші гріли душу надією, що хоч зараз і доводиться терпіти розлуку з близькими людьми, зате потім ми будемо жити в своєму новому будинку.
Додому я приїжджала нечасто, якщо виходило, то раз на рік чи на два. Греція стала моїм другим домом на довгих 17 років. За цей час і син одружився, і внуки народилися та підросли, а все це упустила через заробітки.
Та даремно я не гарувала, бо великий будинок, в якому ми з чоловіком зараз живемо, і квартира для сина – це вже неабищо. Я гроші не пропила, не прогуляла, не протринькала, а таки до чогось доробилася. І так, я цим дуже пишаюся.
З чоловіком ми не розлучилися, куди він від мене подінеться? Я євро заробляла, а він будував. Микола виявився надійним у цій справі, йому можна було довірити гроші, я точно знала, що він їх не проп’є, а все в справу пустить.
Приїхала я додому і не можу натішитися – така краса усюди, тепер можна і відпочити трохи.
Тільки мене непокоїть одне питання – звідки у сестри чоловіка теж новий будинок. Не такий великий як наш, але все ж. Ні зовиця, ні її чоловік на заробітках не були. За що ж вони дім звели? І головне, все тихо робили, я навіть не знала, що вони будуються.
Тепер їм там на щось не вистачає 4 тисячі євро, і мій чоловік просить, щоб я позичила, адже за його словами вони у нас і так просто так лежать, а ми могли б зараз родичці допомогти.
Нічого давати зовиці я не хочу, я собі ці гроші заробила, нехай мені лежать. Звідки вона їх потім віддавати збирається?
І взагалі, звідки у неї були гроші на будову? Тепер я вже думаю, а може то мій чоловік таємно від мене ділився з своєю сестрою моїми євро?
Як гадаєте? Чи я таки себе накручую?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
