Доньці нашій лише два місяці було, коли чоловік почав докопуватись про мій день народження. Маму, тата до нас у гості покличемо, заодно з онукою поспілкуються, торт, чай.
Пропонував пошукати щось, на кшталт сімейних кафе, куди з зовсім маленькими дітьми пускають. Я пальцем біля скроні покрутила: яке кафе, які гості, відчепіться все від мене!
Все, чого я хотіла, це виспатися, поспати годин дванадцята без перерви! Донька була на грудному вигодовуванні, часто їла.
Коли доньці два місяці, два тижні та п’ять днів виповнилося, настав мій день народження. Від гостей та кафе я відбилася.
Купила суміш, вручила чоловікові, а сама вирішила виспатися. Один раз тільки прокидалася, щоб погодувати. Вдень чоловік мене привітав. Йому батьки надзвонювали:
– Ми невістці подарунки купили, приїдь, забери.
– Та їдь вже! – Не витримала я. – Швидше поїдеш, швидше повернешся.
Донька заснула. Я була бадьора і сповнена сил. Вирішила на манікюр сходити. Без покриття, простий гігієнічний.
Зателефонувала до салону, там вільно. Доньку в коляску переклала, сусідці зателефонувала. Я в салон, сусідка з коляскою до парку.
Чоловік приїхав не один. Матір привіз. Щоб ми хоч на дві години з дому вдвох вийшли. Мене вдома не було. Чоловік зателефонував, сказала, що манікюр доробляють, скоро буду.
За десять хвилин додому з донькою прийшли. Свекруха на мене наїхала:
– Гостей не хочеш, кажеш, дитина маленька, а на манікюри ходиш!
– Дякую за вітання, дуже приємно, – сказала я.
– З днем народження, – неохоче видавила із себе свекруху.
Пішла доньку годувати, чоловіка взяла з собою. Допит йому влаштувала. Навіщо матір притяг?
– День народження твій відзначити. Мама за малявкою догляне, а ми відзначимо.
– Я ж сказала, що не хочу!
– А на манікюр сходила…
– І ти туди ж? А ще, прикинь, в туалет ходжу, митися ходжу, їм. Можна? Що ви обидва до мого манікюру докопалися? Сходила. І що? Кутикулу прибрала, сама не вмію. Іди, випроводжай гостю.
Чоловік вийшов із кімнати. Коли донька наїлася і заснула, свекрухи вже не було. Чоловік подарунки показав.
Сертифікат, квіти, рушник. Написала свекрусі та свекру повідомлення, подякувала. Свекор смайлик надіслав, свекруха промовчала.
– Маму зачепила твою поведінку, – повідомив чоловік за кілька днів.
– Їй треба зміцнювати нервову систему та психіку. Коли будь-яка дрібниця зачіпає, це не норма.
– Ти сама подумай: вони з татом хотіли приїхати, ти не дозволила, сказала, що втомлюєшся! Я маму привіз, щоб ми в кафе, чи кіно сходили. Ти на манікюр поперлася. Змусила мене маму вигнати! Їй не приємно!
– Не пригадаю, щоб я підписувала обов’язок, що нестиму в життя твоїй матері, виключно приємності. Ще раз питаю, якого дідька ви обидва пристали до мого манікюру?
– Яка вам різниця, куди я ходила? Я доросла жінка. Я маю свої справи. Хочу – ходжу на манікюр. Хочу – ходжу до перукарні. Хочу – їжджу у гості!
– Ти мій чоловік, з тобою можу свої плани узгоджувати. Але твою матір чому колише мій манікюр? Їм сказано, що день народження святкувати не хочу, гостей не треба. Все!
– Я тебе не просила маму привозити. Я не погоджувалася йти у кіно чи кафе. Ти мене запитав? Запитав! Я що сказала? Що не хочу!
– Ти вчинив по-своєму. У свій день народження роби все, що хочеш. Хочеш – привозь маму і хоч весь день біля неї сиди.
– Мій день народження я провела так, як захотіла я! Манікюр – подарунок мені від мене! Ще питання?
Запитань у чоловіка більше не було.
Пів року минуло, полегшало. Нічний сон у доньки став тривалішим, я більше не почуваюся зомбі. Свекри ці пів року про нас не згадують. Свекруха досі ображається!
Я, бачите, від гостей відмовилася, а на манікюр потяглася. Слів немає! Так, сходила, нігті в порядок привела – все, злочин століття!
Напевно, до повноліття дочки я повинна ходити кудлатою, ненафарбованою, зі страшними нігтями!
Бач яка я – день народження не відсвяткувала, гостей не покликала, з манікюру притяглася і матір чоловіка вигнала! Як мене носить земля? Ви теж вважаєте, що я перегнула палицю?