– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван не тямився від злості.
– Іване, це сукня. Такої у мене ще ніколи не було. І купила я її не за останні гроші. Мені премію на роботі дали, – виправдовувалася Ірина.
– Тим більше! Ти ж могла за цю премію купити продуктів додому, чи мені нові черевики, бо осінь іде, а у мене старі вже зовсім зносилися – а ти собі сукню вирішила придбати! Непогано. А куди ти в тій сукні збираєшся йти? – не вгавав ніяк чоловік.
Ірина мовчала, бо справді не знала, куди вона піде в цій обновці. Але їй раптом так захотілося купити цю сукню, що вона не втрималася. Хіба ж вона знала, що реакція чоловіка буде такою?
– Знаєш що, Ірино. Ти завтра підеш в магазин і повернеш цю сукню. Сподіваюся, тобі вистачило розуму зберегти чек, – скомандував Іван.
Всю ніч Ірині не спалося. Їй було дуже образливо від того, що чоловік саме так відреагував на її покупку. Так, сукня не з дешевих, вона за неї заплатила аж 4,5 тисячі гривень, але ж за 20 років їхнього спільного життя з Іваном вона не пам’ятає випадку, щоб він пішов з нею в магазин і купив їй щось нове.
Одяг весь у дружини був з секондхенду, на вагу, за кілька гривень. Бо Іван вважав, що нема чого на ці ганчірки так тратитися.
Проте, це правило стосувалося лише дружини, на собі він не економив, бо вважав, що він має добре виглядати, адже він ходить між люди, на роботу, а дружина, яка сидить в офісі, не обов’язково має наряджатися.
Сукню Ірина повернула, хоч і без особливого бажання. Засмученою жінка була настільки, що навіть з роботи відпросилася. І додому не хотілося йти.
– Ірино, ти? – раптом її окликнула якась панянка в магазині.
Ірина не відразу впізнала в цій доглянутій жінці свою колишню співробітницю Оксану. Кілька років тому у неї був важкий період – вона розлучилася з чоловіком і переживала дуже через це. А потім розрахувалася з роботи і поїхала в Італію на заробітки.
Тепер її і не впізнати, так покрасивішала.
– А ти чого не на роботі? – запитала Оксана.
Ірина не втрималася, розплакалася і все розповіла своїй знайомій – і про сукню, і про чоловіка, і про своє життя загалом.
– Не мені тобі поради роздавати, але чого ти все це дозволяєш? Ти ж теж працюєш, то чому не можеш собі купити сукню? – запитала Оксана.
– Бо це дорого.
– А хто так сказав?
– Чоловік.
– Ти скажи своєму чоловікові, що найдорожча у нього це – ти, – порадила Оксана. – А якщо він тобі буде заперечувати, то ось тобі 100 євро на дорогу і Італію. Мій телефон ти маєш, приїдеш, я тебе зустріну.
Чоловік не став слухати Ірину про те, хто чи що має бути найважливішим для нього, але похвалив її за те, що сукню вона повернула. Гроші відразу забрав, а ввечері повернувся з новими туфлями на осінь, які він купив собі коханому.
І з нову у Ірини була безсонна ніч. Жінка не могла дочекатися ранку, щоб зателефонувати Оксані і повідомити, що вона разом з нею поїде в Італію на заробітки.
Іван дуже зрадів, коли почув про рішення дружини їхати за кордон.
– Давно пора. Нарешті ми з тобою заживемо, – розмріявся він.
Але Ірина точно знала, що вона купила не в Італію квиток, а квиток в один кінець, бо до чоловіка вона більше не повернеться.
Ну не можна ж так жити, і справа навіть не в тій сукні, а справа в ставленні і в повазі та любові. А її Іван любить лише себе, і це його вибір.
А її вибір – нарешті подбати про себе!
А яка ваша думка? Чи правильно Ірина зробила, коли наважилася їхати за кордон, і таким чином розпрощатися з своїм чоловіком?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
