Свати давно запрошували нас до себе на відпочинок. Описувати природу і красу місця де вони живуть і не потрібно було, адже після того, як ми їздили сватати Олю у нас залишилось багато гарних спогадів і захоплення тією місциною: Буг, піщаний пляж, поруч ліс. Якщо існує рай на землі, то він саме там де живуть наші свати. От тільки ми вже за три дні додому повернулись, бо на наш відпочинок у сватів були свої плани.
Невістка із сином живуть у нашій квартирі уже п’ятий рік. Спочатку думали вони орендувати житло, почали щось підшукувати, однак, ціни нас усіх прикро вразили. Та й студентами вони на той час були обоє, тут або навчання, або оренда житла.
Нині у них двійко діток і вже ні про яку оренду і мови не має. Невістка поки в декреті, а син працює. Ми ніколи не були заможними і про те, що в них буде колись власна квартира навіть не мріємо – звідки б то?
Гарно молодій сім’ї свати наші допомагають, тут я нічого сказати не можу. У них велике господарство, чималий город. Приїжджають до нас раз на місяць і привозять повне авто городини і закруток, качок, індиків, курей. До магазину ми лиш за хлібом і ходимо, а так усе своє і домашнє.
У нас зі сватами з самого першого дня склались гарні відносини і ми й понині підтримуємо тепле спілкування. А коли вони цьогоріч знову покликали нас до себе на відпочинок, я вперше погодилась, бо у квартирі сидіти вже сил не було, хотілось на природу.
Поїхали ми до них у кінці липня. У планах було відпочивати два тижні. Смішно згадати, але я придбала купальник, взяли парасольку і два шезлонги, адже за десять хвилин від дому сватів пляж.
Перший день нас не чіпали свати. Ми приїхали, розклали речі і пішли до річки скупнулись. Чоловік навіть порибалити встиг. Планували ввесь наступний день провести біля води, але вже о п’ятій нас розбудила сваха:
— Лідо, якщо ви вже тут, не допоможете картоплю викопати? Там трішки залишилось, а потім уже й на пляж.
“Трішки” то було від п’ятої і до дванадцятої дня. Але ми всього й не викопали і не вибрали.
— От добре, що у нас помічники є, Василю. – сказала сваха, коли ми вже додому йшли., – От так ще завтра і позавтра і город цей викопаємо. Ну а там ще два, та й усе.
Який там пляж, якщо по приході з городу ми із свахою стали варити обід, а потім ліпили вареники і крутили голубці. Вже десь о четвертій, коли звільнились, ми навіть уже зібрались, але свати нас на той же город покликали:
— Годинку, дві попрацюємо. та й уже разом підемо.
Однак та годинка розтягнулась до 9. Повернулись смерком, поїли і знесилені заснули, аби з самого ранку знову почути голос свахи:
— Давайте вже той город закінчимо, аби бути спокійними.
Звісно, ми могли відмовити, але як ти підеш купатись, якщо свати працюють? Ми зітхнули і поїхали із ними. Повернулись знову в обід і вже такі виморені за ці два дні, що не стали й їсти – заснули.
— От краса, – каже сваха увечері, – Як добре, що ви є. Таки в чотири руки швидше ніж ми удвох. Думаю, за тиждень усі городи таким темпом і викопаємо.
Уже на третій день такого “відпочинку” я насилу із ліжка підводилась, а чоловік і рук підняти не міг. На пляжі ми були аж два рази і перший – коли приїхали.
Ми зрозуміли, що просто не витримаємо далі у такому темпі, тому пославшись на нагальні справи почали збиратись до столиці:
— Ну так, їсти картоплю уже готову на поверсі не те ж, що її виростити і зібрати. – ніби й жартома, але більше із докором, каже сваха, – Якби нам одним, то стало б і десяти соток. Але ж у нас є сім’я, мусимо трудитись.
— Дуже дякую вам за гостину, – кажу у відповідь із усмішкою, – Шкода, що не можемо вам більше допомогти. Поглянула я, як вам важко і вирішила, що нам дешевше буде одну сітку на місяць придбати, ніж щоб ви от так заради нас усіх трудились.
Поїхали ми додому і ще досі свати нам не телефонували, втім ми також не маємо наміру із ними зв’язуватись. Надто двозначно прозвучали слова свахи про те, що вони заради нас те все вирощують і трудяться так важко. Ніби то не їхнє було рішення, а ми про те просили.
Годують вони нас? А те, що їхня донька у нашій квартирі проживає, не витрачається на оренду і гадки не має, як оплачувати комунальні, то не рахується?
Ну от скажіть, хіба по-людськи свати вчинили? Якщо люди приїхали відпочити, то треба їх до роботи своєї залучати? Ви б залишились?
Головна картинка ілюстративна.
