Зі своєю свекрухою мені вдалося познайомитися лише через півтора тижні після весілля. На свято до нас, вона відмовилася їхати!
Пославшись на надто велику відстань до міста, де її син знайшов хорошу роботу, а потім і майбутню дружину.
– Адже на дорогу більше доби піде! Важкувата така поїздка для мене!
Почувши від Дениса таку новину, я сама не знала, як до неї слід поставитись. Звичайно, якось погано, якщо мама відсутня на весіллі власного сина.
Але причина може і справді виявилася серйозною. Раптом у жінки зі здоров’ям проблеми?
Кілька разів обдумавши всі плюси і мінуси ситуації, що склалася, я дійшла висновку, що найкраще прийняти її нейтрально. Все-таки для чоловіка вона була неприємною.
Минув деякий час, і я дізналася, що насправді свекруха не приїхала на весілля зовсім з іншої причини!
Вийшло так, що її племінниця, дочка двоюрідної сестри, теж виходила заміж, і її весілля припало того ж дня, що й наше.
Племінниця жила в іншому місті, на дорогу також йшло більше доби. Чому Галина Сергіївна віддала перевагу племінниці?
Денис намагався на цю тему не говорити, я, звичайно, теж не згадувала про це. Випадково, з уривків телефонної розмови, я почула, що свекрушини надії на привітний прийом на тому весіллі, не виправдалися.
Прийняли її хоч і не холодно, але жінка одразу відчула, що вона не дуже бажана гостя.
Образившись, Галина Сергіївна відразу, після реєстрації молодих, попрямувала на вокзал, і за добу була вже вдома.
Подальші події у нас розвивалися так, що ні Денис, ні я не згадували про те, що сталося. Якщо чоловік і образився на свою маму, то зовні це ніяк не вияв.
Щодо мене, то я вирішила прийняти все, як належне. До того ж, буквально після перших днів після весілля було не до образ.
Денисова тітка, по батьківській лінії, подарувала нам квартиру. Точніше, надала її нам, як житло з необмеженим терміном проживання.
Двокімнатна хрущівка дісталася тітці у спадок від діда. Характер у старого був і без того поганий, а коли він залишився один, став зовсім неможливим.
Не приймав дід ні від кого допомоги, стверджуючи, що йому нічого не потрібно.
В результаті квартира з кожним роком ставала дедалі занедбанішою і, зрештою, стан її став плачевним.
Перевізши свої нечисленні речі в надану тіткою житлоплощу, ми одразу взялися за наведення ладу. Але не встигли ми виконати і третини роботи, як у справу втрутився трохи хриплуватий дверний дзвінок.
– Ну, привіт молоді, – вітала нас трохи розпатлана жінка, переступаючи через поріг.
– Вибачте, ви до кого? – розгубилася я.
Вийшло так, що свою свекруху бачила я тільки на фотографії, та й особливо не розглядала її. І ось зараз я з подивом дивилася на жінку, що стоїть переді мною, припускаючи, що та мабуть помилилася квартирою.
– Могла б і ввічливіша бути! Все-таки, тепер не чужа мені! Та й зустрічати матір слід би не в якійсь замизканій футболці, та гумових рукавичках.
– Вибачте, – зніяковіла я, здогадавшись, що переді мною Денисова мама, – адже ми не зустрічалися. Я вас тільки на фотографії бачила, ото й не зрозуміла.
– Розуміти треба! Могла б до весілля в гості приїхати. Так люди роблять, щоби з батьками познайомитися. Ну що встала? Хіба ж так гостей приймають? Де чоловік твій?
– Денис! Твоя мама приїхала!
Вигляд чоловіка, що з’явився в коридорі, ледь не викликав у мене шок. На його голові красувалася забризкана білою фарбою шапочка з газети.
Футболка була такою, яку, як зауважила Галина Сергіївна, не кожен бомж погодиться одягнути.
Картину доповнювали незрозумілого кольору шорти, та рвані капці.
– Синку, що то за лахи на тобі?
Ігноруючи мене, злегка відштовхнувши валізою, свекруха пішла вперед.
– Я тут зараз із твоєю дружиною познайомилася! Спочатку думала, що ти якусь робітницю для ремонту квартири винайняв! Вигляд у неї… Потім тільки здогадалася, що переді мною невістка!
– Почекай! Як ти сюди потрапила, і чому не попередила?
– Я що? Не можу відвідати свого сина? Та й на щасливицю, що стала твоєю дружиною, подивитися захотілося. Ти ж не привозив її до мене, не показав свою обраницю!
– Ти ж знаєш, що нічого у нас із поїздкою не виходило. Ну, а якщо приїхала, то знайомся. Це моя Аліса!
Свекруха обернулася до мене, а я так і стояла неподалік від вхідних дверей. Її, і без того гордовита постать, набула такої важливості, що мені насилу вдалося стримати сміх.
– Я дуже рада вашому приїзду, мамо, – намагаючись виглядати привітніше, запевнила я.
– От і добре! Денисе, ти навчив би свою дружину хорошим манерам, пояснив, як треба зустрічати свою свекруху.
– У неї, як я зрозуміла, щось із вихованням було не так. Інакше звідки може бути така зневага до мене?
– Я до вас на тиждень приїхала. Цього часу буде достатньо для перевиховання. Постарайся вже! Я можу й образитися, з тіткою Вірою переговорю, вона миттю квартирку цю племінниці відпише.
Слухаючи заяви свекрухи, я відчувала, що червонію.
Одночасно в мені накопичувалися почуття образи та агресії. З подивом глянувши на чоловіка, що виглядав з-за спини свекрухи, я зрозуміла, що слова матері він не сприймає всерйоз.
А отже, і мені слід ставитися до сказаного, як до порожньої балаканини неврівноваженої людини.
– Мам, – усміхнувся Денис, – який тиждень? Ми ж займаємося ремонтом. Тобі буде незручно.
– А це не моя турбота. Самі своїми проблемами займайтеся, – свекруха акуратно поставила валізу, і попрямувала до кухні, – що це у вас там таке готується?
– Наче запах знайомий, а зрозуміти не можу, – стурбовано запитала вона.
– Піцу я готую.
– І що? Ви їсти її збираєтеся? Денис, я дивлюся, твоя дружина не цінує тебе зовсім! Та хіба піцу їдять пристойні люди? Це ж їжа голодранців. Ну й вибрав же ти собі господиню!
Підійшовши до дверей кухні, які вже уважно оглядала свекруха, я, стиснувши зуби, мовчала. Я зрозуміла, що Денисова мама прагне завести мене, щоб потім «поставити на місце».
– Даремно вона це влаштовує, – думала я, – гаразд. Якщо маневри, значить, так і буде. Все одно я виграю. А втрати в неї будуть… Нічого. Сама напросилася!
До пізнього вечора я, часом з усмішкою, терпіла скиглення свекрухи.
Ниття жінка починала через всяку дрібницю, а іноді й зовсім без жодної причини. Поступово це скиглення стало так тиснути на мене, що до вечері я вже насилу зберігала самовладання.
Вечеряти свекруха не стала. Просто сіла за стіл і продовжила скиглення:
– Зазвичай люди, перш ніж виходити заміж, думають про ремонт житла. Денисе, я так думаю, що тобі поки що з такою дружиною дітей не слід заводити. Перевиховаєш – інша річ! Та й готувати навчитися їй треба!
– Ти краще піцу їж, піца гарна, смачна. Дай Алісі спокій! Ми й самі з нею у всьому розібратися можемо.
– Ні, самі ви їжте свою піцу, я знаю, які продукти для її приготування використовуються. Краще у ресторані їжу замовлю!
– Вам допомогти? – поцікавилася я.
– Дивися синку, як вона почала на краще змінюватися! Ось що означає, правильно підбирати слова, коли спілкуєшся з дурними людьми, – і повернувшись до мене, погодилася, – допоможи.
Я ж не знаю телефонів місцевих ресторанів!
– Вам щось конкретне?
– Давай так, дитинко, на твій смак не сподіватимуся. Сумніваюсь у його вишуканості. Нехай мені принесуть курча, та картоплю по-сільському.
– А ще, замов тайський суп «Том Ям». Все-таки калорійну їжу слід розбавляти чимось легким.
Я пішла до кімнати, щоб без перешкод зателефонувати до доставки.
Я знала один ресторан, який функціонував незрозумілим чином. Ймовірно, у його власника був «дах», інакше заклад давно закрили б через антисанітарію.
– Замовлення привезуть приблизно за півгодини, – повідомила я.
– Ну і сервіс! Так можна з голоду й кінцівки відкинути!
– Зате отримаєте все щойно приготоване, – заспокоїла я жінку.
Коли ми закінчували вечерю, пролунав дзвінок. Прийнявши у кур’єра великий пакет, я занесла його на кухню, розмістивши продукти перед свекрухою на столі.
Побажавши їй смачного, попрямувала до кімнати, де ми з Денисом, до настання ночі, хотіли доклеїти шпалери. Для свекрухи було вирішено виділити вже, дещо облаштовану кімнату.
– Що ви так? Самі на ліжку спати збираєтесь, а мене на розкладачку відправляєте?
– Вам там краще буде, – запевнила я, – по-перше, клопів немає, по-друге, ближче до туалету.
– Клопи? А самі ви, як у цій квартирці спите?
– Та ми при … – я під ковдрою штовхнула Дениса, щоб той не засміявся вголос, – так ось і живемо, – продовжила я, – зате для вас все найкраще!
Вночі я прокинулася від звуків, схожих на стогін. Лежачи з розплющеними очима, я з насолодою слухала, як свекруха намагається заглушити характерні звуки, які чулися з убиральні.
– Може, вона отруїлася? – пошепки запитав Денис.
– Ні, що ти? Їжа з того ресторану тільки шлунок очищає і кишечник. Ой, підведись, будь ласка, вікно відчини. Завтра нагадай, щоб я гарну пахучку, та витяжку для туалету замовила.
Вранці вигляд свекрухи був такий, що мені стало її шкода.
– Ви погано спали? Безсоння?
– Це все через твою піцу!
– Стривайте… Але ж ви її не їли! Чи таки спробували?
– Шматок з’їла. Впевнитись хотіла, що ти сина мого не труїш. А ти ось, виходить, мене отруїла!
Про моє куховарство так ще ніхто не відгукувався. Я по-справжньому образилася на свекруху і пошепки порадила:
– Може, не треба було за раз з’їдати стільки? Ось візьму і наступного разу воду в унітазі відключу. Як тоді впораєтеся?
– Денисе, ти чуєш? Дружина твоя мені загрожувати почала. Навіщо тобі така? Позбався її терміново!
Увійшовши до кімнати, чоловік допитливо глянув на мене.
– Ти ж знаєш, я нічого не починала, – знизала плечима я.
Подивившись на матір і ще раз на мене, Денис вирішив підвести межу.
– Мамо, скільки себе пам’ятаю, ти ніколи вчасно не зупинялася! Алісу я знаю давно. Не треба її доводити! Вона ніколи нікого не ображає!
– Це що? Ти на її боці?
– А як ви хотіли? Він завжди за мене! Інакше б ми не були разом. Я знаю, що ви намагаєтеся виглядати світською дамою, але при цьому залишаєтеся хамкою.
– До рідного сина на весілля не поїхати! А приїхавши до нас, мене з першої хвилини почали брудом обливати. Навіть шантажувати Дениса квартирою намагалися!
– Після цього йому квартири точно не бачити!
– Та не вийде у вас нічого, родичі вашим маніпуляціям не піддаються. Мало того, квартира, в якій ви мешкаєте, була записана на батька Дениса, а він її за місяць, як відійти, на Дениса записав.
– Тож подумайте, та зрозумійте, що ніхто вам нічого не винен!
Свекруха ошелешено дивилася на мене. А я продовжувала:
– Я чудово знаю, що сина ростили не ви, а його батько, потім бабуся. Інша, на моєму місці, вас одразу б за двері виставила, а я всі ваші витівки терплю!
– Але ж моє терпіння може закінчитися. Так що, ступайте на кухню і готуйте собі сніданок, якщо вам не подобається те, що готую я!
Свекруха мовчки повернулась і попрямувала до кухні.
– Я все думав, коли ти вибухнеш, – обіймаючи мене, прошепотів Денис, – що, легше стало?
– Денис, вона мене доконала за цю добу. Пам’ятаю, ти мене попереджав, але я не думала, що все настільки погано.
З кухні потягло запахом яєчні. Сніданок, звичайно, не дуже, але голод вгамувати можна.
– Дивись, як виходить, до кінця тиждень ти зразкову свекруху перевиховаєш!
– Ага, – засміялася я, і поцілувала чоловіка.
Отож, не опускайте руки, якщо вас свекрухи ображають, а давайте слушну відсіч! Дивись, все і налагодиться! Ви зі мною згодні?
