Ми живемо разом уже 10 років. Перші кілька років просто співмешкали, а потім вирішили узаконити наші стосунки, тому що я була в положенні. Якби не дочка, ми, мабуть, і не одружилися б ніколи. Чоловік, противник шлюбу, він вважає, що щасливими можна бути й без розпису.
Під час зустрічей він не шкодував на мене грошей. Не скажу, що надто балував, але обов’язково вітав з усіма святами, робив маленькі сюрпризи. Коли почали жити разом, спочатку вели загальний бюджет. Ми відкладали якусь суму зі своїх зарплат на комунальні послуги та харчі.
Одяг купували кожен собі самостійно. Після появи дочки, стало трохи важче. Я була в декреті, моїх грошей не вистачало, але чоловік ділився своїми лише зі скандалом. На себе я ніколи в нього не просила, лише на витрати для доньки.
Коли їй виповнилося два роки, я вийшла на роботу. Щоб заощадити, з нею сиділа моя мати. Я вранці відвозила дочку до батьківського дому, а ввечері забирала.
Вже пів року практично не бачу зарплатню чоловіка. Тільки знаю, що він її одержує на початку місяця. Він оплачує половину комунальних послуг, купляє лише хліб, та молоко. Звичайно, іноді балує себе напоями, та рибкою. Дочці дає грошей лише на день народження.
Він добре зрозумів, що після скандалу мені не хочеться бачити ні його, ані його грошей. Мене це сильно ображає, що я мушу покладатися лише на себе.
Тому кожен місяць, коли він отримує зарплатню, приходить додому і починає мене звинувачувати в неправильному господарюванні, марнотратстві, лінощах.
Спочатку я намагалася довести йому протилежне, казала, що якщо його щось не влаштовує, він може сміливо йти до своєї матері. Він так і робив. Жив у неї близько тижня, витрачав на себе гроші, згодом повертався додому.
Він починав мені скаржитися, що в нього зовсім немає грошей. Звісно, мені його ставало шкода, і я його годувала. Минулого тижня все повторилося. Він прийшов додому в гарному настрої, приніс навіть морозиво доньці, потім, ніби випадково, звернув увагу на немиті вікна, і понеслось.
Я його вигнала, та вже з речами. Мені просто набридло його годувати. Гроші, котрі я на нього витрачаю, дуже стануть у нагоді дочці. Та і я ще молода та приваблива, щоб витрачати життя на невдаху та скнару.
Спочатку не хотіла його кидати, думала, як це дочка житиме без батька. Але потім зрозуміла: вона бачить модель поведінки у нашій родині, і це негативно позначиться на її виборі супутника.
Чоловік має бути здобувачем, і я дуже хочу, щоб життя у неї склалося не так, як у мене. Сподіваюся, що я вчинила правильно!
