Моя невістка — дівчина з не дуже заможної родини. Її мати – «майстер клінінгового сервісу», а точніше – прибиральниця, під’їзди миє. Ні, я нічого не маю проти таких професій, тільки вона вважає, що для неї важливіший вільний час, а не сама копійчана зарплата.
А що, пішла вранці, помила і цілий день вільна. Вітчим гуляка, працювати не хоче, ганяється за дрібними підробітками. А страждають їхні діти.
Невістці зараз 27 років, а її молодшим сестрам – 17 та 14 років. Треба сказати, що рідний батько моєї невістки нічим не кращий за вітчима, теж маргінальна особистість. Аліменти не платив, де він зараз невідомо, та ним ніхто й не цікавиться.
Син одружився у 24 роки, а їй було 20, до весілля повідомила, що чекає дитину. Вони винаймали квартиру, ось ми й зібралися в них, знайомитись із сім’єю, обговорити майбутнє дітей та весілля.
Я зробила закуски та салати, невістка приготувала гаряче, а її родина прийшла у з двома пляшками, пакетом соку та й все!
Переговори були бурхливими, упереміш із нецензурними словами з боку сватів. Вони наполягали на гучному весіллі у кафе, але сказали, що грошей у них немає.
Але я відповіла, що якщо весілля за наш рахунок, то це буде вдома на 15-20 осіб. Так і було.
Але соромно було перед іншими гостями. Свати були дуже дивними, їхні жарти вульгарні.
Я не скажу, що в мене зібралися суцільно аристократи, абсолютно прості люди, але вони зніяковіло посміхалися і переглядалися між собою, слухаючи цю пару. Я вже хвилини рахувала, щоб усе швидше скінчилося.
Навіщо я написала про цю родину? До того щоб ви знали, що яблуко від яблуньки недалеко падає.
От і невістка під стать їм, така ж, але це ж вибір мого сина, що я могла зробити? Тим більше, вона народила мені двох онуків – гарних хлопчаків.
Але що в низ за виховання, це жах! Син не може на них вплинути, він на двох роботах працює, кредит на житло взяли, вдома він тільки спить, тому невістка їх виховує, а точніше, нічого особливого не робить для їх розвитку.
Одному онукові нещодавно сім років виповнилося, другому шість незабаром, але вже лаються. Поводяться вкрай невиховано, хуліганять, обзиваються, не соромляться навіть мене.
Торішнього серпня я поїхала на дачу і взяла онуків на два тижні. Думаю, треба їх перевиховати, бо в садку скаржаться, а старшому онукові вже до школи за рік.
Почала їм багато читати, виховувала добрі манери, привчала до праці на дачі. Дивлюся – їх “відпускає” потроху.
Вже самі вчаться читати, рахувати. Замість бійок усі сили витрачають на працю – воду притягнуть, яблука разом зберуть, приємно дивитись. Привезла батькам культурних хлопчаків.
Син дякував, а невістка сказала, мовляв, які вони були, такі й лишилися. Я її просила тільки не зіпсувати, виховувати у тому ж напрямі.
Але вона почала у вихідні возити всю осінь дітей до своїх батьків, бо я посилено працювала, а потім довго хворіла. Спілкувалася з онуками тільки по відеозв’язку та розуміла, вони знову деградують.
Прийшли вони до нас на новорічні свята, і почалося, нецензурні вислови, а ще віршик мені розповіли непристойний, мабуть той дід їх навчив. Намагаюся знову розповідати онукам про добре і мудре, а вони тільки сміються і бавляться, все марно. Думаю, діла з них не буде. Дуже переймаюся, за їхнє майбутнє.
