– Я не сподобаюся твоїм батькам, – переживала Галина.
Вони їхали з Андрійом у приміській електричці до села, де жили його мама та тато.
– Я хочу, щоб вони нарешті познайомилися з дівчиною, яку я люблю і з якою хочу одружитися, – Андрій обійняв Галю за маленькі плечі, – йдемо, наша зупинка наступна.
Мама відчинила двері, побачила сина з дівчиною і одразу все зрозуміла. Ну ось, усі її мрії та плани провалилися.
Андрій з дитинства дружив із сусідською дівчиною. А тепер привів у будинок якусь незрозумілу чорняву дівчину!
Мама скривилася: – Проходьте.
– Мамо, це Галина!, – Андрій, здавалося, не помітив мамину реакцію.
– Та яка з неї дружина?, – Після знайомства мама намагалася відкрити синові очі.
Але Андрій нічого не хотів слухати.
Галина виявилася доброю та душевною дівчиною. Батьки її жили далеко, у мами був другий шлюб та ще двоє дітей. І доля старшої дочки її мало хвилювала.
Мама Андрія, Тетяна Іванівна, спочатку скептично дивилася на невістку. Але Галина так зворушливо старалася, що Тетяна Іванівна й сама не помітила, як почала називати її донькою.
А коли Галя, незважаючи на погане здоров’я, народила їй онука, Тетяна Іванівна зовсім відчула себе щасливою.
Андрій дивився на дружину, згадуючи все, що було тоді, понад двадцять років тому.
Батьків вже давно не стало. Андрій та Галя так і жили в батьківському домі. Сина виростили, вивчили. Ось і він одружитися надумав. Галина переживала, наречена сина здавалася їй якоюсь легковажною.
– А пам’ятаєш, мама теж тебе не відразу добре сприйняла?, – посміхнувшись, згадав Андрій.
– Так, пам’ятаю, але коли йдеться про нашого сина, не можу не хвилюватися, – Галина готувала вінегрет – син та чоловік його люблять.
– Андрію, піди дістань із льоху банку солоних огірків, – попросила вона чоловіка.
– Добре, – Андрій поліз у льох. Довго там порався, що Галина навіть вигукнула:
– Ну що ти там так довго?
– Тримай огірки, – Андрій подав дружині банку, – дивись, що я ще знайшов.
Пам’ятаєш, мама тобі каблучку подарувати хотіла? А потім вона щось зовсім погана стала, вона ту каблучку так і не знайшла. Здається я тут щось знайшов, – і Андрій подав дружині стару іржаву металеву коробку з-під кави.
Галина відчинила кришку і ахнула. Прямо зверху лежала та сама обіцяна каблучка з камінчиком.
А під нею!
– Тут якийсь лист, – Галина дістала складений аркуш паперу, – а ще, дивись Андрію, гроші! Пам’ятаєш, мама все казала, що збирала онукові гроші, та забула про них!
І дістала скручену пачку грошей.
Лист був написаний гарним почерком свекрухи:
Андрію та Галино. Я все почала забувати, тому й вирішила написати цю записку. Каблучка для Галинки, я тобі, дочко, давно її обіцяла. А гроші онукові на весілля, хай молоді будуть щасливі! Ти, Галю, не суди строго вибір сина. Візьми її, як дочку, адже це його вибір. Мудра свекруха набуває доньки, а нерозумна – втрачає сина! Щастя вам, діти. Ваша мама та бабуся
Андрій обійняв дружину:
– Бачиш, мама вчасно нам звістку подала. І тобі каблучку передала. І внуку подарунок на весілля від бабусі.
А головне, вона нам мудру пораду дала.
– Дякую, мамо, – посміхнувшись, прошепотіла Галина.
