Кожна людина може написати цілий роман про своє життя, я не виняток. Часто думаю, як вийшло так, що, маючи чоловіка і сина, я залишилася зовсім одна. Розповім про все послідовно.
Я вийшла заміж, бо дуже кохала. Хоча знала, що заради мене мій Микола пішов із сім’ї, але не думала про трагедію та стан його колишньої дружини. У нас з’явився чудовий синочок Сашко.
Чоловік, військовий вийшов у відставку. Ми поїхали до нашого рідного міста, де взяли в іпотеку велику чотирикімнатну квартиру. Син підростав, навчався, мав успіхи у математиці.
Я влаштувалась працювати в будівельну фірму, Микола знайшов собі підробіток у фірмі, яка знаходилась за містом.
Через деякий час, як і у багатьох жінок, у мене почалися проблеми зі здоров’ям, хоча привабливості я не втратила, але колишнім подружнім життям жити було важко.
І ось я помітила, що він став затримуватися після роботи. Відчуваю, що тут щось не те, чоловік ховає очі, коли каже, що не було маршрутки чи начальник примусив попрацювати понаднормово.
Якось я раніше закінчила робочий день, їду в автобусі додому і бачу: нашою головною площею ходить мій Микола обійнявшись з якоюсь пані. Звісно, вдома я йому влаштувала скандал.
Він, не довго думав, зібрав свої лахміття і, грюкнувши дверима, пішов. Я була вся на емоціях, думала, що це стане для нього уроком і він повернеться. Але він виявився впертим.
Потім я дізналася, що то була за жінка. Вона працювала перукарем у тому містечку, де знаходився фірма чоловіка, а мій велелюбний Микола потішився на молодуху розведену з двома дітьми.
Через деякий час вони поїхали в інше місто, де жила його літня мати, яку треба було доглядати. І вона, не посоромившись, в’їхала до лежачої хворої у двокімнатну квартиру з двома дітьми.
Я просто була вражена, як вона приворожила чоловіка. Мабуть, міцно взяла його за те саме місце. Незабаром моєї колишньої свекрухи не стало.
Минув рік, наш син закінчував школу. Мені дуже хотілося, щоб він вступив до престижного університету у Києві, але він заявив, що поїде до батька. Цієї зради я вже стерпіти не могла, накричала на нього і виставила на сходи.
Він не став особливо перейматися, а вирушив до своєї репетиторки з математики – молодої вчительки, і залишився у неї, а коли настав час вступати, поїхав до батька. Він вступив до провінційного технічного університету, хоча за балами проходив до Київського університету.
Мене підтримували подруги, товариші по службі, мої старенькі мама з татом. Але морально перенести дві зради від найближчих людей було важко.
Мало того, через рік я дізналася, що син одружується з тією вчителькою, яка була його репетитором. Вона набагато старша за нашого Сашка, десь років на сім, але він все одно вирішив одружитися.
Було влаштовано весілля. Але мене ніхто до відома не поставив і на урочистість не запросив. Я, дізнавшись, у якому ресторані буде бенкет, відправила туди великий букет із привітанням, але реакції з боку сина та його тепер вже дружини не було.
Після весілля син продовжив навчання в технічному ВНЗ, вони з дружиною винайняли квартиру, а через рік з’явився мій онук, про що я дізналася з третіх рук.
Таким чином, я залишилася сама у величезній квартирі, частину якої мій колишній відсудив у мене, довелося брати кредит, щоб виплатити йому половину.
Я не думаю, що в сім’ях колишнього та сина все гаразд. Старіючий “ловелас” необхідний молодці тільки заради грошей, але скоро він піде на пенсію, чи буде потрібний їй тоді?
У сина в сім’ї теж не все гаразд. Його кілька разів відраховували з університету за погане навчання – йому доводиться підробляти заради сім’ї, от і позначилося це на знаннях.
Відновлюється на платне відділення. Дитина з’явилася дуже слабенька, недоношена, з проблемами по здоров’ю. Я хотіла б їм допомогти, але мене просто ігнорують. За що не можу зрозуміти.
Я довго страждала, плакала, ходила до психолога, ворожки. Можливо, я сама винна, що родина зруйнувалась. Досі не можу зрозуміти чому? Чому так усе склалося, адже все було як у людей!
Чому близькі люди виявилися такими черствими? Хто має зробити перший крок назустріч? За всього мого бажання, я – не можу, хоча, якщо Сашко мені хоча б напише, я обов’язково відповім.
Дуже важко залишитися самій та ще й з образою у серці. Можливо, це мені покарання, що колись увела Миколу з його першої родини.
