Нічні телефонні дзвінки не обіцяють нічого доброго, тому, коли зять зателефонував близько третьої ночі, у Надії Сергіївни занило серце. А від слів Михайла їй стало страшно, як ніколи в житті.
– Оля у вас? – запитав зять. – Вона вдень пішла до вас у гості. Ми із сином рано лягли, я зараз прокинувся, а дружини немає, її телефон вимкнений.
– Оля до мене не приходила, ми не домовлялися про зустріч, – здивувалася Надія Сергіївна. – Давай обдзвонимо її подруг?
Удвох вони перебрали всіх подруг Ольги, поки нарешті одна не підтвердила, що та дійсно гостює в неї. Щоправда, покликати її до телефону подружка відмовилася, сказавши, що Ольга спить. А вранці та з’явилася сама і висловила матері, яка приїхала:
– Не варто було піднімати всіх на вуха! Я що, не можу погуляти з подругами хоч раз у житті?
– Якщо поїхала до подруги, навіщо сказала, що будеш у мене? – здивувалася Надія Сергіївна.
– Я хотіла поїхати до тебе, але дорогою зателефонувала Наталка, її кинув хлопець, я вирушила її втішати. Ми трохи перебрали, я вирішила, що безпечніше буде залишитися в неї.
– А чому не подзвонила? – не заспокоїлася мати.
– Я втомилася, тож заснула, – відповіла Ольга.
Надії Сергіївні не сподобалося, що дочка відвела очі і злегка почервоніла. З таким самим виразом обличчя Ольга брехала, що йде на день народження до подружки, щоб погуляти з хлопчиком, або що в неї перед контрольною піднялася температура.
“Але Оля доросла жінка, я не можу допитуватися або викривати її у брехні”, – подумала Надія Сергіївна.
Вона вважала за краще зробити вигляд, що повірила доньці, тільки попросила:
– Будь ласка, наступного разу попередь, що затримаєшся, ми з Михайлом хвилюємося.
Хоча інцидент було вичерпано, Надію Сергіївну не покидала тривога, думками вона весь час поверталася до обману Ольги. Вона мимоволі почала придивлятися до доньки, але що далі, то більше дивацтв виявляла.
Ольга почала посміюватися над чоловіком. Вона називала Михайла рохлею через м’який характер, слоном через живіт, що з’явився, занудою через пристрасть до чистоти.
Одного разу той згадав у розмові, що нарівні з дружиною няньчився з дитиною, і навіть міняв підгузок. Ольга практично закричала:
– Замовкни, знайшов чим пишатися! Справжній чоловік не хвалиться, що копається в дитячих несподіванках.
Надії Сергіївні було боляче дивитися, як при цих словах змарнів Михайло. Вона знайшла момент і запитала доньку:
– Чому ти кричиш на чоловіка? Тобі ж подобалося, що він хороший батько.
– Мамо, не лізь у нашу сім’ю, ми самі розберемося, – веліла Ольга.
Надії Сергіївні не було чим крити, довелося відступити. Однак незабаром вона почула, як донька шпиняє чоловіка за те, що той мало отримує.
– Олю, я просто не можу отримувати більше, бо досягнув стелі у своїй професії, – виправдовувався Михайло.
– Тоді поїдь за кордон, привезеш хороші гроші.
– Я не хочу їхати надовго, буду сумувати за тобою і сином.
– Якби ти справді хотів для нас кращого, поїхав би тут же. Завдання батька – забезпечувати грошима, з вихованням я сама як-небудь впораюся.
“Треба терміново поговорити з Олею, а то, чого доброго, дійде до розлучення”, – вирішила Надія Сергіївна.
Боячись, що дочка знову відмовиться обговорювати свій шлюб, вона вирішила діяти несподівано, дочекалася, коли Михайло буде на роботі, онук – у садочку, а Ольга залишиться вдома сама, і нагрянула в гості. Щоб не злякати доньку, Надія Сергіївна навіть двері відчинила своїми ключами.
І просто остовпіла на порозі. Перед нею, з переляку втупившись на двері, стояли Ольга в ажурному халатику і незнайомий чоловік. Руки незнайомця лежали на талії доньки, та, своєю чергою, обіймала його за шию.
Зрозумівши, що у квартиру вторглася лише мати, Ольга почервоніла від злості й рявкнула:
– Не можна вриватися без попередження, ми тобі ключі не для цього дали!
Незнайомець, відчувши скандал, тут же ретирувався.
– Олю, ти зраджуєш чоловіка?! – ахнула Надія Сергіївна. – Коли ти сказала, що їдеш до мене, ти насправді була з цим чоловіком?
– Так, і ти могла б мене прикрити! Добре хоч Наталка придумала що сказати.
– Це ж аморально!
– Говорила раніше і повторю зараз! Не лізь у наші стосунки, мамо, – відчеканила Ольга.
Однак Надія Сергіївна не змогла заспокоїтися, зрада дочки вразила її в саме серце.
“Я ростила Олю доброю і чесною, вчила, що сімейні узи святі. Чому тоді вона вчинила так? Треба пояснити, як це погано, може, не пізно все виправити”, – подумала мати.
– Михайло прекрасний чоловік і батько, він не заслуговує на таке ставлення, – м’яко почала Надія Сергіївна.
Донька перебила її:
– Михайло нудний, як тушкована капуста! Тільки й думає про дитину і побут, для нього вершина романтики – почистити мені туфлі або принести чашку чаю. Я втомилася від рутини, хочу справжньої пристрасті, і Володимир мені її дає.
– Дурна, чай і чисті туфлі – це і є справжнє, згодом ти зрозумієш, наскільки важлива така турбота. Жодна вульгарна інтрижка не заслуговує на те, щоб це втратити. Тож припиняй роман із цим Володимиром просто зараз, і ми про все забудемо. Інакше я все розповім Михайлові, він подасть на розлучення, і ти нічого не отримаєш, адже майно в нього дошлюбне.
Ольга насупилася, Надія Сергіївна бачила, як у душі доньки йде боротьба. З одного боку, тій явно хотілося продовжити заборонений і солодкий роман, з іншого, вона бажала жити в ситості й достатку.
Ольга давно кинула роботу і називала себе домогосподаркою, хоча прибиранням займалася клінінгова служба, до сина часто приходила няня, а вона сама витрачала час на інтернет і салони краси.
Жадібність перемогла, але Ольга все одно спробувала заперечити:
– Ти не можеш мене шантажувати, мати повинна бажати доньці щастя.
– Я і бажаю. Забезпечу тобі щастя за будь-яку ціну, навіть якщо мені доведеться бути жорстокою, – відповіла Надія Сергіївна.
Ольга в підсумку пообіцяла розлучитися з коханцем. Надія Сергіївна нишком стежила за дочкою і ніяких слідів роману не помічала, хіба що та стала ще злішою по відношенню до чоловіка.
Ця злість перейшла навіть на дитину. Коли син запнувся, впав і порвав штани, Ольга заявила:
– Ти недолугий, весь у татуся.
– Олю, не можна говорити таке п’ятирічній дитині, – заступилася за онука Надія Сергіївна. – І тим паче не варто при ній лаяти батька, батьки мають поважати одне одного.
– Що ти до мене причепилася?! Я і так вчинила, як ти хотіла, розлучилася з Володимиром. Можеш хоча б тепер мене не пиляти?
“І справді, Ольга хоча б припинила свою інтрижку, більше не розвалить сім’ю”, – втішила себе Надія Сергіївна.
Однак через кілька днів до неї раптом нагрянув зять, він хотів нібито пошукати автомобільчик сина, забутий минулого разу. Надія Сергіївна одразу зрозуміла, що це привід, бо особисто поклала цю машинку в пакет. Михайло зробив вигляд, що шукає іграшку, потім пом’явся і нарешті запитав:
– Ви справді подарували Олі каблучку?
У Надії Сергіївни впало серце, вона одразу зрозуміла, хто підніс доньці такий презент.
“От негідниця, мені обіцяла порвати зі своїм коханцем, а сама подарунки в дім тягає і чоловіка дражнить”, – подумала вона.
– “Розберуся з нею пізніше, а поки треба вирішити ситуацію, щоб Михайло не надумав розлучитися. Самотужки Оля дитину не потягне”.
– Так, це зробила я. А чому ти питаєш, не сподобалося? – запитала Надія Сергіївна з удаваною тривогою.
– Сподобалося, але вона дорога, звідки у вас такі гроші?
– Давно збирала. Хотіла доньку порадувати на тридцятиріччя, але не втерпіла і подарувала раніше.
Обличчя Михайла розгладилося, на ньому проступило полегшення.
– Яке щастя, а то я такого напридумував! Ви будете сміятися, але я вирішив, що в Олі роман.
– З чого раптом? – ніби ненароком запитала Надія Сергіївна.
– Вона стала нервовою, весь час лається. Але нещодавно я знайшов нові чоловічі плавки, Оля сказала, що приготувала мені подарунок, а це все-таки особиста річ. Не станеш дарувати таке чоловікові, який тебе дратує. Виходить, я їй усе-таки дорогий?
Надії Сергіївні стало відчайдушно шкода зятя, адже вона знала, що Михайло завжди кохав Ольгу більше, ніж та його.
– Звичайно, ти їй дорогий, – м’яко сказала вона. – У вас прекрасний шлюб, і все у вас буде добре.
“А якщо ні, я знайду цього любителя чужих дружин і заштовхаю йому плавки куди-небудь”, – вирішила вона.
Після цієї розмови Михайло поїхав назад на роботу, а Надія Сергіївна помчала до дочки, щоб повторити своє минуле вторгнення. Тільки цього разу вона не збиралася відступати перед доньчиним “це не твоя справа”, вирішивши: “Тепер не відчеплюся від Олі, доки вона не одумається.
Якщо треба, до психолога пожену. Або до кого там ходять у разі сімейних проблем. Не можна їй руйнувати шлюб і зраджувати такого гарного чоловіка”.
Плани зникли з голови, коли Надія Сергіївна увійшла у двір. На дитячому майданчику вона побачила самотню фігурку на гойдалці, в якій одразу впізнала онука.
“Він же начебто застудився і має сидіти вдома”, – ахнула Надія Сергіївна про себе.
Побачивши бабусю, хлопчик радісно помчав назустріч і міцно обхопив її рученятами. Надія Сергіївна торкнулася його щічки і зрозуміла, що дитина замерзла. І це було не дивно, адже градусник показував нижче нуля.
– Чому ти тут, а не вдома? – стривожилася вона.
– Мама вдома з дядьком, сказала гуляти, – пояснив хлопчик. – Бабусю, я їсти хочу.
– А що ти їв?
– Кашу і печиво.
Таку їжу Ольга зазвичай давала синові на сніданок. Надія Сергіївна глянула на годинник: “Пів на першу! Виходить, дитина не їла досить давно. Ну, Олю, це вже за межею нормального! Вигнати з дому власну дитину, щоб обжиматися з коханцем”.
Онук голосно чхнув, із носа в нього потекло. Простягнувши йому носовичок, Надія Сергіївна заспокійливо посміхнулася:
– Зараз підемо до вас додому, я тебе погодую, виженемо дядька…”А мамі влаштуємо таке, від чого вона довго не оговтається”, – зловтішно подумала Надія Сергіївна.
– “Оля заслужила гарний урок, вона має зрозуміти, якою поганою дружиною і матір’ю стала… Але чи засвоїть вона цей урок, якщо я вкотре прийду і вирішу всі проблеми?”
Думки Надії Сергіївни прийняли зовсім інший оборот. Вона зрозуміла, що не зможе вічно покривати доньку і вирішувати її сімейні проблеми. Якщо Ольга не послухала її вперше, не послухає і вдруге, знову повернеться до свого коханця.
Правда рано чи пізно спливе, а поки цього не станеться, син і Михайло страждатимуть. І хто знає, до чого призведе гонитва їхньої дружини і матері за задоволеннями?
“У цій історії час ставити крапку, поки не стало гірше”, – усвідомила Надія Сергіївна.
– Знаєш, малюк, давай краще підемо в твоє улюблене кафе, а потім поїдемо до тата, – запропонувала вона.
Онук із радістю погодився і побіг поруч підстрибом, вхопившись за бабусину руку.
Виводячи хлопчика з двору, Надія Сергіївна кинула погляд на вікна доньчиної квартири. Штори виявилися задертими, немов Ольга відгородилася від усього світу, тому що для неї мав значення тільки роман із прекрасним Володимиром.
Надія Сергіївна не стала дзвонити доньці й попереджати, що забрала онука, вирішивши, що донька заслужила на покарання й гарний струс.
Зате Надія Сергіївна зателефонувала зятю, попросивши нічого не говорити Ользі. До того моменту, коли вона привезла нагодованого онука до нього на роботу, Михайло весь змучився, не підозрюючи, що головне випробування чекає на нього попереду.
– Нехай хлопчик посидить в іншому кабінеті, наша розмова не для дитячих вух, – веліла Надія Сергіївна.
Коли вони залишилися наодинці, вона розповіла історію доньчиного роману з самого початку, закінчивши так:
– Я винна перед тобою за обман. Я збрехала, бо сподівалася вставити доньці мізки на місце, зберегти ваш шлюб, адже кращого чоловіка і батька годі й шукати. Але Оля переступила навіть через свою дитину, а значить, вона точно не виправиться. Тепер усе залежить від тебе.
Після довгого мовчання Михайло вимовив:
– Я розлучуся з вашою дочкою і заберу сина собі. У мене квартира, прибуткова робота, а в Олі нічого немає, тож шанси хороші. Сподіваюся, ви не станете мені заважати.
– Я тебе підтримаю, адже з тобою онукові буде краще, ніж із мамою, яка гуляє. Тільки дозволь мені бачитися з ним, – попросила Надія Сергіївна.
– Добре, але тільки більше без обману, – відповів Михайло. – До речі, а чому ви просили не говорити Олі, що везете сина до мене?
– Вирішила її налякати. Донька вигнала дитину на вулицю, то нехай пошукає.
Михайло посміхнувся вперше за час їхньої розмови:
– Мені подобається ваш план помсти. Вважайте, за обман я вас пробачив.
Ольга схопилася тільки через кілька годин. Спочатку вона шукала дитину сама, потім зателефонувала чоловікові і набрехала, що той утік, сам відчинивши двері. Михайло насварив дружину і вичекав ще годину, довівши її до істерики, перш ніж зізнався, що син із ним.
– Як ти міг влаштувати мені таке випробування! – обурилася Ольга.
– Ти ж змогла привести в нашу спальню дядька і вигнати сина, щоб розважитися.
Ольга втратила дар мови.
Розлучили їх швидко. Як Михайло і передбачав, він відсудив усе майно, а суд залишив сина з ним. Чималу роль у цьому зіграла розповідь Надії Сергіївни про те, що сталося.
– Як ти могла мене зрадити! Мати має бути на боці своєї дитини.
– Якби ти сама дотримувалася цього правила, не опинилася б біля розбитого корита без дитини, роботи і хорошого чоловіка. А я про зроблене не шкодую.
