– У наступні вихідні до нас на вечерю прийде моя мама, – несподівано заявив Максим під час обіду.
– Коли саме? – уточнила Саша.
– У суботу, – відповів він, відриваючи від хліба черговий шматок.
– Ти ж знаєш, що я працюю цієї суботи, щоб потім не виходити в понеділок і спокійно сходити до лікаря, – невдоволено зауважила дівчина.
– Нічого страшного! Я все продумав. Мати прийде ввечері, – впевнено кивнув Максим.
– Чудово, – із сарказмом додала Саша і продовжила трапезу.
Максим любив дивувати свою дівчину несподіваними візитами своєї матері. Молоді люди лише пів року, як з’їхалися, а Марина Іванівна вже встигла стати найчастішим гостем у їхній квартирі.
Стабільно, двічі на місяць, вона відвідувала сина, щоб перевірити, чи все у нього гаразд. А то, може, ця Сашка ображає хлопчика, якому скоро виповниться двадцять п’ять років.
Крім того, Максим два місяці тому звільнився, вважаючи, що його праця не була гідно оцінена на колишньому місці. Тепер він знаходився у пошуках кращого для себе місця, а точніше кращого життя. І судячи з усього, він його знайшов.
Його дівчина Саша працювала за двох: вона купувала продукти, готувала, прибиралася та оплачувала всі поточні витрати, включаючи оренду квартири.
Настала субота. Максим кілька разів нагадував Саші, що треба прибратися та приготувати вечерю.
На що вона йому відповіла:
– Я сьогодні працюю, а ти залишаєшся вдома. Тож прибери квартиру сам, як зможеш! Зрештою, це твоя мати! Увечері я замовлю доставку, щоб не возитися з приготуванням.
– Мати зрозуміє, що їжа не домашня, – заперечив Максим.
– Яка різниця? Головне, щоб стіл був накритий до її приходу, – відповіла Саша.
– Ні, різниця є! – гаркнув молодик, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю.
– Чудово! Тоді, крім прибирання, ти можеш зайнятися ще й приготуванням. Все одно всі дні безперервно лежиш на дивані.
– Взагалі я шукаю роботу, – спробував виправдатися Максим.
– Ну так, – з невдоволеною гримасою вимовила дівчина, не вірячи в його слова.
Ввечері суботи Олександра повернулася у квартири вдвічі бруднішою, ніж вона була до її виходу на роботу. На кухні на неї вже чекала свекруха, яка вирішила прийти на дві години раніше, ніж планувалося.
– Ти що, не прибрався? – пошепки запитав Сашко в коридорі.
– Не встиг, – розвів руками Максим, не відчуваючи докорів совісті.
Глибоко зітхнувши, Саша попрямувала на кухню, розуміючи, що зараз їй доведеться вислухати чергову порцію закидів Марини Іванівни.
– Не смій перетворювати Максима на бабу! – грізно вигукнула свекруха, опинившись наодинці із Сашею. – Він і так комплексує через те, що не може забезпечити сім’ю. Він страждає, а ти цього не розумієш! А ще змушуєш його робити усі ці дрібні побутові справи.
– Я його не примушую. Просто вважаю, якщо за весь день він накидав брудних тарілок у раковину, значить сам повинен їх помити, – відповіла Саша, намагаючись зберегти спокій.
– Як тобі не соромно? Максим мені у всьому зізнався, що ти змушуєш його прибиратися у квартирі, – похитала головою жінка.
– Уявіть, не соромно, – Саша взяла собі виделку і сіла за стіл.
– Це неможливо їсти, – з огидою Марина Іванівна вказала на їжу, що подала Олександра.
– Не їжте, – спокійно відповіла дівчина. – Я тільки повернулася з роботи та страшенно голодна.
– Ти просто невихована хамка! – Закричала свекруха, не в силах стримати емоції.
– У вас навчилася, – відрізала дівчина.
Було видно, що Марина Іванівна щосили намагалася знайти привід, щоб напасти на майбутню невістку. А та, у свою чергу, не звертала на це жодної уваги, байдуже поглинаючи свою вечерю, немов ніхто її щойно не відчитав за “жахливу поведінку”.
– Ти розумієш, що така дружина – не пара моєму Максиму? – нарешті сказала жінка.
– А Максим хоч щось може вирішити сам? Чи його вистачає лише на те, щоб просадити всю мою зарплату на новенький телефон для своєї матінки?
– На що ти натякаєш? – Марина Іванівна примружилася.
– Я не натякаю. Я вам прямо говорю: ваш новий телефон, яким ви всім хвалитеся, куплений на мої гроші. Максим сплатив ваш подарунок моєю картою! Чи ви думали, що ваш син така завбачлива людина і перш ніж звільнитися, накопичив собі грошей на чорний день?
У цей момент Максим з’явився у дверях, помітивши здивований вираз обличчя своєї матері.
– Максиме, як же це розуміти? – Марина Іванівна звернулася до сина.
– Купив та й купив. Ти маєш радіти, а не грати в детектива, – грубо відповів він.
– Так, ти маєш рацію. Все-таки зараз ви живете разом, а отже, й гроші спільні, – викрутилася Марина Іванівна, якій на хвилинку стало соромно перед Олександрою. – Так, гаразд, я піду. Їсти вашу їжу з доставки я точно не збираюся. Краще бути голодною, – уїдливо додала жінка, покидаючи кухню.
Коли Максим провів матір, він повернувся додому дуже злим.
– Я не зрозумів, що це зараз було? Ти навіщо ганьбиш мене перед матір’ю? – Напустився він.
– Ти себе ганьбиш своєю поведінкою, – огризнулася Олександра.
– Я тобі вже казав, що віддам гроші, як тільки знайду роботу, – крізь зуби промовив хлопець.
– Тільки я не бачу, щоби ти її шукав! – випалила Саша.
– Тобто ти хочеш сказати, щоб я йшов працювати аби куди? – розлютився Максим.
– Так, іди працювати хоча б кудись. Ти цілими днями залипаєш у телефоні й тільки! Що тебе не влаштовувало на минулій роботі? – продовжувала нападати Олександра.
– Зарплата не влаштовувала! – гаркнув у відповідь Максим.
– Щоб заробити такі гроші, мені доводиться виходити у зайві зміни на роботу. А тобі було важкувато з восьми до п’яти працювати та отримувати більше тридцяти тисяч на місяць? У нас одна квартплата лише п’ятнадцять тисяч! На що ми відзначатимемо Новий рік і купуватимемо подарунки? Я спеціально відклала премію, щоб ні про що не перейматися. Але ти й тут все зіпсував! Спустив усе на телефон для своєї матері!
– Зате їй не треба буде більше нічого купувати до Нового року, – пояснив молодик.
– Тобто їй телефон, а моїм батькам – обгортку від цукерки? – Саша розлютилася не на жарт. – Знаєш, любий, здається, я ще не готова до сімейного життя. Я не збираюся тягти тебе на своїй шиї. Бери валізу і йди! – важко дихаючи, додала вона.
Максим посміхнувся, потім навис над Олександрою і промовив із погрозою:
– Якщо я зараз піду, то ніколи не повернуся! Думай, що говориш своїм поганим ротом!
– Поганим? – перепитала Саша, невдоволено дивлячись на людину, яка пару днів тому здавалася їй рідною. – Я не передумаю! Забирайся геть!
– Добре, – кивнув Максим, не збираючись більше сперечатися.
Він зібрав свої речі досить швидко і за пів години зник із життя Саші, як їй здавалося, назавжди. Дівчина полегшено зітхнула. Напруга останнього місяця з’їдала її зсередини: на роботі передноворічний завал, Максим постійно вимагав делікатесів, а Саша намагалася жити економніше.
Останньою краплею стала покупка телефону для Марини Іванівни та її закиди на адресу дівчини.
Щоправда, легкість буття не тривала довго. За два дні до Олександри зателефонувала Марина Іванівна, яка вимагала повернути все, як було.
– Сашенька, ти повинна зрозуміти, що Максим зробив цю покупку тільки з добрих намірів, тому що дуже мене любить. А ти його одразу вигнала. Так справи не роблять! Де ще ти знайдеш такого чоловіка? – з награною ласкою сказала жінка.
– Я не збираюся обговорювати з вами моє рішення, – холодно відповіла Саша.
– Ти послухай розумну та мудру людини. Я все-таки життя прожила і можу дати тобі слушну пораду, – самовпевнено сказала Марина Іванівна.
На це Олександра лише натиснула кнопку відбій, залишивши на лінії тільки короткі гудки.
– Максиме, твоя дівчина взагалі не хоче мене слухати, – крикнула Марина Іванівна сину, який у цей час лежав на дивані та дивився фільм.
– Мені байдуже, – байдуже відповів він, не відриваючись від екрану.
– А мені ні! Скільки ти збираєшся тут жити? У мене є своє життя та захоплення! Я не збираюся годувати такого здорового мужика!
– А може, у тебе є хтось ще, кого треба доглядати та годувати? – нахабно висловився Максим.
– Це не повинно тебе хвилювати, – ображено відповіла Марина Іванівна.
До Нового року Максим так і продовжував валятися на дивані. Він навіть не відразу помітив, як його мати пішла святкувати до подруги, залишивши його одного у квартирі.
Тридцять першого грудня, коли годинник показав близько десяти, Максим вирішив зазирнути на кухню в пошуках чогось смачненького. Але цього разу нічого не було.
Лише слабкий аромат готових страв нагадував про те, що Марина Іванівна провела півдня на кухні, але все, що готувала забрала з собою в гості. До цього дня мати кілька разів намагалася навчити сина, але він, ніби не чув її, і просто кивав у відповідь.
Тим часом Олександра швидко організувала собі квиток до театру на новорічну виставу. Вона завжди хотіла відчути цю атмосферу, а тут подруга запропонувала піти разом. Зустрічати Новий рік на самоті було б надто сумно.
Після новорічних свят Саша познайомилася з молодим чоловіком, на ім’я Олексій. І хоча він їй дуже сподобався, вона не прагнула швидко зав’язувати нові відносини, вважаючи, що минулого разу надто поквапилась.
І після Нового Року сталося справжнє диво, Марина Іваніна зателефонувала Саші, та щиро попросила вибачення за свої слова, за свою поведінку. Вона прожила місяць зі своїм сином і зрозуміла, що була дуже не права стосовно Саші.
Але цього разу назад повернути хлопця вже не просила, тому що зрозуміла, що такий ледар навіть їй не потрібний, але він її син, куди вже подітися…
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
