– Кожен платить сам за себе! – заявив син, коли офіціант приніс рахунок.
– У чому справа, Вітю? – здивувалася мати. – Це я запросила вас із сестрою на обід, мені й платити.
– Не хочу бути ні в кого в боргу, – проворчав той, відраховуючи купюри. – Хоча, гадаю, сестриця мене й тут не підтримає.
Він кинув докірливі погляди на сестру, та зніяковіло промовчала. Весь вечір Марина відчувала якусь напруженість між дітьми, але переконувала себе, що їй здалося.
Сімейна вечеря була її ідеєю. Жінка вирішила, що вони давно не збиралися всі разом, і запросила сина й доньку до кав’ярні, щоб провести час за обідом і приємною розмовою, однак на ділі все вийшло не так.
– Вітю, у чому справа? – допитувалася мати того ж вечора телефоном. – Тобі не сподобався обід? Чи в тебе якісь розбіжності з сестрою? Вона щось зробила?
– Усе мені сподобалося, – буркнув той. – А що до Олі, то запитай її, що вона зробила і що не зробила.
Набираючи номер доньки, Марина хмурилася. Її діти завжди були дружні між собою, і навіть коли вони стали жити своїми сім’ями, не втрачали зв’язку. А тут раптом таке…
– Олю, скажи мені, будь ласка, що у вас відбувається з Віктором? – почала Марина без натяків, коли донька підняла слухавку.
– Сьогоднішні натяки в кафе – це що таке було?
– Ой, мамо, та не бери в голову, – почала донька легковажним тоном. – Ти ж знаєш Вітю, вічно в нього якісь фантазії!
– Це не схоже на фантазії, швидше, на претензії. Він сказав мені, що я маю про щось тебе запитати.
– Я не знаю, що він мав на увазі, – не здавалася донька. – Та ти не хвилюйся, мамо, все владнається.
– Ви ніколи раніше не сварилися, я завжди пишалася, що в нас така дружна сім’я, а мої діти спілкуються і приходять одне одному на допомогу.
– Усе змінюється… – філософськи зауважила Ольга.
– Ну так я хочу знати, що саме змінилося! – рішуче заявила мати. – Я хочу, щоб ви з Віктором приїхали до мене цієї неділі. Ми сядемо всі разом, як раніше, і розберемося, що у вас там сталося.
У неділю, коли діти з’явилися для пояснень, Марина вже мала деякі уявлення про те, що відбувається.
– Учора я розмовляла з Вірою, сусідкою з третього поверху, і вона сказала мені, що у Віті якісь неприємності в родині, – почала розмову Марина.
Віктор опустив голову. Сестра дивилася в його бік винувато, і це насторожило матір.
– Олю, що відбувається? Ти маєш якесь відношення до цього?
Донька мовчала і не зводила очей із брата.
– Хто-небудь пояснить мені, у чому справа? Чи так і будете мовчати? Ми сім’я, зрештою, чи партизанський загін?
– Так, я розлучаюся з дружиною, – видихнув нарешті син і закрив обличчя руками.
– Що сталося? – насупилася мати. – Ви прожили разом десять років, у вас діти. Має бути якась причина.
– Причина є, – втомлено промовив син, – Лера мені зраджує.
– Ти впевнений? Ти точно знаєш? Бо якщо це чийсь наклеп або хтось щось тобі сказав, то це…
– У тому-то й річ, мамо, що дехто про все знав і мені не сказав ні слова! – зло випалив Віктор.
– Що ти маєш на увазі? – спантеличилася мати.
– А ти он у неї запитай! – Віктор ткнув пальцем у бік сестри.
– Олю? – здивувалася мати. – Ти знала, що Вікторові зраджує дружина і нічого не сказала?
– А як би я це зробила? – огризнулася донька. – Прийшла б до брата і так просто заявила б, мовляв, кидай свою дружину, вона зрадниця? Або що?
– Ну можна було придумати спосіб! – не вгамовувався чоловік.
– Та як я могла?! – сплеснула руками Ольга. – Якби ти щось таке дізнався про мого чоловіка, ти б прийшов до мене, щоб відкрити очі на зраду?
– Так, прийшов би! Я б не залишив сестру в невіданні!
– Не вірю! Це ти зараз так кажеш, а якби до справи дійшло, ти б точно так само не наважився, як і я!
– Так, досить! – перервала перепалку Марина.
– Олю, якщо ти не могла сказати братові, то повинна була прийти до мене. Адже ми сім’я і маємо допомагати одне одному. Ми б із тобою обговорили, як нам найкраще вчинити. Поговорили б із Лерою, врешті-решт!
– А чого з нею говорити? – буркнув Віктор. – Вона вже все вирішила, і ваші розмови не змінили б нічого!
– Звідки тобі знати? Може, твоя дружина послухала б нас і повернулася в сім’ю. Не ви перші, не ви останні, у шлюбі й не таке буває, – умовляла Марина. – Може, це була якась дрібна інтрижка, і вона насправді нічого не означає!
– Ну яка інтрижка, мамо?! – схопився за голову син. – Що ти взагалі кажеш? Та це й неважливо, дрібна чи ні, як можна пробачити зраду?
– Щоб зберегти сім’ю, можна закрити очі на багато чого, – сказала Марина найсерйознішим тоном. – У всіх бувають помилки…
Після того, як чоловік пішов, вона багато років жила сама і знала, як це важко, тим паче, якщо в сім’ї є діти.
– Це не помилка! – вигукнув Віктор.
Він схопився з дивана і заходив кімнатою.
– Ми не просто розлучаємося через те, що моя дружина десь помилилася чи оступилася, а тому що вона йде до іншого чоловіка! Вона вже навіть із дітьми його познайомила!
– Я не знала, що це так далеко зайшло… – розгублено протягнула Ольга.
– А що ти знала?! – окрисився брат. – Що моя дружина зустрічається з братом твого чоловіка? Або що вони разом проводять вихідні на його дачі?
Він зупинився перед сестрою, яка сиділа на дивані, і навис над нею згори, уперши руки в боки.
– Ти знала, що поки я працюю, моя дружина возить дітей на дачу до іншого чоловіка?
– Ну, я…
– Знову виправдання?!
– Та я не могла тобі сказати! Я думала, що це ненадовго, і все повернеться на свої місця. Я не хотіла руйнувати вашу сім’ю через якісь швидкоплинні стосунки!
– Ти ніяку сім’ю не зруйнувала б, ти б просто вчасно відкрила мені очі!
-Знаєш, що, Вітю?! – схопилася з дивана сестра. – Ти так говориш, наче це я винна у твоїх проблемах! Це не я закинула сім’ю! Не я штовхнула дружину до іншого!
– Що ти хочеш сказати? – втрутилася мати.
– А те, що твій дорогоцінний синок сам винен, якщо вже на те пішло!
– Про що ти говориш, Олю? – насупилася Марина.
– Про те, що Віктор не все тобі каже! Йому дуже зручно звинувачувати мене, бо це дає йому змогу уникати відповідальності! Як завжди!
– Ви можете мені нормально пояснити, що відбувається?! – рішучим тоном зажадала мати.
– Проблеми у Віктора в сім’ї не вчора почалися, – трохи заспокоївшись, розповіла дочка. – Вони тягнуться вже не перший рік…
– Краще замовкни… – виставив руку в застережливому жесті брат.
– Ні вже, тепер я мовчати не буду! – вигукнула сестра. – Добре тобі було звинувачувати мене і виставляти причиною вашого розлучення перед мамою, тож пояснюй тепер сам!
– А що я маю пояснювати? – здивувався Віктор. – Що моя дружина ще рік тому завела собі іншого чоловіка, а ти про це знала і нічого не сказала мені?
– Не треба вдавати, що ти бідний ошуканий чоловік, який був відданий сім’ї і ні про що не здогадувався! – парирувала сестра.
– Що це означає?
Мати переводила погляд , намагаючись зрозуміти, про що вони говорять.
– Вітю, ти знав, що дружина тебе зраджує? Тоді чому ти звинувачуєш сестру в тому, що вона мочала?
– Та нічого я не знав! – потряс руками в повітрі чоловік. – Якби знав, я б давно все це зупинив!
– І яким це чином, цікаво? – хмикнула сестра. – Ти нічого не хотів бачити й чути, хоча Лера сама тебе попереджала…
– Попереджала про що?! Про те, що збирається зрадити? – огризнувся брат.
– Ні, Вітю! Лера мені розповіла про ваші проблеми давно, ще півтора року тому. Вона попросила моєї поради, допомоги…
– Допомоги в чому? У пошуках іншого чоловіка? – єхидно розмовляв брат. – То це ти по доброті душевній познайомила її з братом свого Сергія?
– Досить, – поморщилася Марина. – Давайте заспокоїмося і в усьому розберемося з самого початку.
– А чого тут розбиратися? – знизала плечима Ольга. – Ми з Лерою завжди добре ладнали, і коли в них із Вітею почалися проблеми, вона мені про це розповіла.
– І якого плану це були проблеми? – уточнила мати.
Віктор у цей час стояв, відвернувшись до вікна, і погойдувався з п’яти на носок. Уся його поза говорила про те, що розмова йому нецікава.
– Лера розповіла мені, що майже не бачить чоловіка, він увесь час працює або зустрічається з друзями…
– З партнерами! Я зустрічаюся з партнерами! – повернув до них зле обличчя чоловік.
– Ну це суті не змінює, – відрізала Ольга. – Так от, вона мені скаржилася, що діти вже навіть перестали питати про тата, так давно він ними не займався…
– Я заробляв гроші! – знову перебив чоловік. – Я все це робив для сім’ї!
– Вітю, сім’ї насамперед потрібна увага батька, а вже по-друге – гроші, – повчально сказала Марина…
– Ну так от, – продовжила Ольга. – У них дедалі частіше відбувалися сварки, вони майже не розмовляли одне з одним, навіть коли Віктор ненадовго з’являвся вдома. Я порадила Лері звернутися до сімейного психолога…
– Я не збираюся ходити до мозкоправів! Я не псих!
– Вітю, сімейний психолог не лікує психів, він допомагає розібратися в проблемах і розставити пріоритети в сім’ї, – поінформувала Марина.
– Я сам можу розставити пріоритети, – буркнув син.
– Значить, не можеш, раз у підсумку твоя сім’я розпалася, – розвела руками мати.
– Вона розпалася не через те, що я не захотів витрачати час і гроші, які, до речі, мені дістаються зовсім нелегко, на всяких мозгокрутів! Вона розпалася через те, що хтось вирішив, що я не гідний знати правду!
– Ось, знову я винна! – вигукнула Ольга. – Ти краще подумай про те, що Лера намагалася щосили зберегти сім’ю, але ти не пішов їй назустріч. І тільки тоді, коли вона вичерпала всі можливості і вирішила, що шлюб уже не врятувати…
– Пішла розважатися за живого чоловіка, наплювавши на сімейні проблеми! – продовжив за сестру Віктор.
– Ні, Вітю! Вона хотіла нормального життя для своїх дітей! Вона хотіла, щоб поруч із нею був турботливий, уважний чоловік. А поруч із дітьми – люблячий батько! А ти, заробляючи гроші, зовсім забув про тих, заради кого, власне, і старався! – вставила Марина. – Тож Ольга має рацію, це не вона винна у ваших проблемах, а тільки ти!
– А, так ви тепер разом? – примружився Віктор. – Дуже швидко ти, мамо, стала на її бік! Та й чого дивуюся? Ви, жінки, завжди будете виправдовувати одна одну!
– Ти неправий і говориш несправедливі речі, – відкинула звинувачення Марина.
– Наскільки я зрозуміла з розповіді Ольги, твоя дружина намагалася врятувати ваш шлюб, а твоя сестра їй у цьому намагалася допомогти.
Віктор мовчав, опустивши голову.
– І ти маєш не звинувачувати Ольгу, а сказати їй спасибі за те, що вона докладала зусиль, щоб зберегти твою сім’ю, замість того, щоб звинувачувати твою дружину в зраді.
Син усе ще мовчав, і мати продовжила.
– Ольга поводилася, як поводяться у нормальній сім’ї, а ти замість подяки…
– Та зрозумів я, зрозумів, – підняв руки брат.
– А якщо зрозумів, значить, вибачся перед сестрою! І поговори з дружиною, може, ще не пізно.
Бачачи, що син збирається заперечити, Марина зупинила його жестом і продовжила:
– Так, пробачити зраду важко, але, судячи з усього, це ти змусив дружину шукати опору собі і своїм дітям. Тож якщо твоя сім’я тобі дорога, то тобі доведеться переглянути свої принципи.
Віктор послухався матір і поговорив із дружиною, Лера відмовилася повертатися, надто великою була прірва між ними, що утворилася за останній рік. Але завдяки тому, що чоловік визнав свої помилки, вони залишилися в добрих стосунках, і колишня дружина не перешкоджає зустрічам батька з дітьми.
