Я вийшла заміж дуже рано, тільки встигла закінчити університет. З Дем’яном ми познайомилися 2 роки тому на одній вечірці. Це була любов з першого погляду. Вже пізніше я дізналася, що батьки мого коханого дуже заможні люди. У них велика фірма, яка займається виготовленням будівельних матеріалів. Живуть вони за містом у великому приватному будинку. Крім того, у них є ще кілька квартир по всьому місту.

У Дем’яна є ще старший брат Назар. І лише він залучений до сімейного бізнесу, займає керівну посаду. Для мого чоловіка місця серед керівництва немає, він не є улюбленим сином. І його вже давно це не турбує. Він звик, що до нього в сім’ї усі відносяться по-особливому. Чоловік працює простим менеджером в одному з магазинів фірми.

Коли ми з Дем’яном побралися, я вперше відчула, що мене недолюблюють в моїй новій сім’ї. І він мене до цього підготував, сказав, щоб я не старалася стати ідеальною невісткою і всім догоджати, адже його батьки й так цього не оцінять.

Ми почали спільне життя разом з моїми батьками у моїй квартирі. Вона досить велика — 4 кімнати. Нам було комфортно і затишно, там народилися дві наші донечки. Через п’ять років, ми вирішили переїхати у свою власну квартиру. Трохи грошей ми зібрали, трохи дали мої батьки. Невеликої суми ще бракувало. Я думала, може дадуть свекри. Але вийшло не так. Дем’ян позичив ці гроші у брата. Дякую, що хоча б він згодився позичити. Бо у Назара теж вже своя сім’я. Він одружився на рік швидше за нас.

Але є один нюанс. Назар з дружиною та дітьми проживають в одній з батьківських квартир в центрі міста. Їхні діти навчаються в найкращій приватній школі, на відміну від наших, які ходять у звичайну школу. Бабуся й дідусь повністю фінансують всі забаганки внуків від старшого сина, та й загалом всієї його сім’ї.

А нам вони не дозволили жити в одній зі своїх квартир. Мовляв, у них там квартиранти, які їм платять гроші. А це — неабиякий дохід, який вони не хочуть втрачати.

Мої доньки як ставали старші, починали дещо розуміти. Інколи запитували, чому до нас не приходять баба з дідом. А ми ходимо до них лише на їхні дні народження. Або, коли у когось з наших дітей день народження, баба з дідом прибігають на кілька хвилин, дають в руки якусь іграшку чи просто цукерки і біжать геть, бо у них дуже багато справ.

Синам Назара вони купляють дорогі гаджети, ноутбуки, дорогий одяг, фінансують поїздки за кордон. Нещодавно старшому внукові подарували машину, хоча в нього ще й прав немає! А моїй молодшій доньці на 15-річчя принесли м’яку іграшку. Але я вчу своїх дівчат бути вдячними й за це. Я намагаюся виховувати їх так, щоб вони не чекали ні від кого ніяких подачок. І Дем’ян дуже старається для дітей.

Нещодавно у нас було велике свято, нашій старшій доньці виповнилося 18 років. Ми замовили гарний торт, покликали друзів та родичів. Я накрила розкішний стіл. Прийшла свекруха, але сама, без свекра. Запізнилася порядно, свято вже було у самому розпалі.

Свекруха виявилася зовсім не оригінальною. Десь по дорозі заїхала в магазин і купила зовсім недоречну дешеву картину і шоколадку. Моя Яна дуже ввічлива дитина. Але навіть на її личку з’явилося повне розчарування. Вона мріяла, напевно, про якісь сережки або гарну парфумерію. Вона вже гарна доросла дівчина.

Моє виховання не дозволило мені виразити своє невдоволення. А Дем’ян їй щось сказав, після чого вона була сама не своя. За стіл не сіла, торт не пробувала. Постояла, намагалася про щось поговорити з дітьми, але не вийшло. Попросила Дем’яна провести її до машини. Коли він вернувся, був дуже сердитий. Як гості розійшлися, я запитала, що його так розлютило.

— Вона дуже спішила, бо до її внука мають друзі після школи прийти. Вона має їх зустріти й почастувати. Братова на фітнес пішла. Я не втримався і наговорив їй лишнього. Сказав, щоб ні вона, ні тато більше себе не утрудняли, можуть взагалі про нас забути, не дзвонити й не приходити.

— Так вони й раніше нічого цього не робили.

— Тим більше.

Наступного дня Дем’яну подзвонив брат. Він кричав у трубку, як брат посмів образити маму. Мовляв, вона приїхала до них розлючена, що Дем’ян її попросив піти геть з дня народження її “улюбленої” внучки. Що після слів сина на неї всі дивилися, у неї зник апетит і настрій. Брат вимагав у чоловіка вибачення за таку поведінку, бо він їм всім зіпсував настрій. Але Дем’ян сказав, що ніколи в житті не буде перед нею вибачатися. Він й так стільки років терпів таке ставлення до себе, але тепер, коли ображають його дітей — він терпіти не буде й не збирається першим вибачатися.