Моя робота вимагає частих поїздок у відрядження. Часто це різні міста України та деколи світу, проте в теперішній час, через всім відомі події, відрядження обмежились західною частиною України, а всі міжнародні поїздки скасувались зі зрозумілих причин.
Я нарешті приїхав до свого міста, вийшов з потягу на перон та одразу ж став мало не бігти додому. Звісно ж, бо ж там мене чекають мої любі донька, дружина та мати. Живемо ми разом в чотирикімнатній величезній квартирі, адже домовились з матір’ю, що та продасть будинок в селі, докладе отримані гроші та ми разом будемо жити.
Як я переконав стару людину зважитись на такий крок? Все просто! Я сказав, що так буде легше нам всім жити, адже я часто у відрядженнях і не можу доглядати матір, а так вона буде не сама. Та й з онукою б допомагала дружині. На тому і зійшлись.
Я прибіг додому. Донька одразу, після обіймів та привітань почала просити подарунок, який я пообіцяв. Дружина також зустріла мене радісно. І лише мати не зустрічала мене. Я сильно здивувався, а дружина пояснила, що відправила її на оздоровлення в санаторій.
Я не мав підстав сумніватися в словах дружини, але коли мати не приїздила та не давала ніякої звістки про себе вже трохи більше місяця, я запідозрив, що щось не так. Почав випитувати в дружини. Та не витримала та почала виправдовуватись, що вона не могла витримати моєї вічно хворої матері. Мовляв всю молодість віддала для своїх батьків, які не любили та ніколи не цінували її, а потім скоро померли, так тут ще й я не спитавши її залишив на дружину свою матір, коли сам їздив по відрядженнях та не турбуючись ні про що.
Вона в один день не витримала та випровадила мою матір за двері. Сказала йти, куди очі бачать. І при цьому ще й документів не дала з собою, заховала. Певно, щоб мати не змогла ні до кого звернутись і підтвердити своє місце проживання.
Після почутого я одразу кинувся на пошуки матері. Об’їздив все місто. А в думках крутилось одне: «Де вона місяць жила? Що їла? Що пила?». А ще обдумував слова дружини. Як вона так могла вчинити? Невже так важко бути з моєю матір’ю? Це ж моя мама! Вона не може бути поганою, чи надокучливою! Як то так взагалі?! Я одружився з егоїсткою…
І ось, поїздивши по місту декілька годин, я знайшов її. Мати сиділа на лавочці. Хвора, втомлена, згорблена та зі сльозами на очах. Я забрав мати до машини, відвіз до найближчого кафе, взяв їй гарячого чаю а їжі з собою. А поки та їла, я зателефонував дружині:
– Хутко зібрала речі та пішла геть з мого дому! Щоб я тебе більше не бачив!
