Тиждень тому чоловік Ольги Сергій повернувся із заробітків з Німеччини. І майже з порогу ошелишив її новиною про іншу жінку. Цілих 5 років Оля чекала чоловіка з заробітків, навіть і не дивилася на інших чоловіків. Сергій приїжджав щороку на місяць у відпустку. Ольга ж щиро чекала його з сином вдома, все мріяла про їхню зустріч.
– Поплач, поплач, тобі легше стане,-втішала Олю подруга Марина.
“Олю, яка ж ти дурепа, казала я тобі, знайди хоча б собі чоловіка “для здоров’я”, твій Сергій в тій Німеччині теж не святий! А ти роками його чекала!”
Оля від таких слів плакала ще більше, подруга гладила її по голові, наче малу дитину. Щоб хоч трошки розрадити подругу, Марина вирішила органузувати дівич-вечір в кафе. В суботу ввечері чотири подружки зібралися, щоб лікувати душевні рани. Марина-чотири роки, як вдова, має дочку. Галя- розлучена, виховує двох синів-близнюків. Оля- жінка, мрії якої на щасливе сімейне життя, розбив чоловік Сергій.
Пробач, я покохав іншу жінку, вона вагітна. Нашому сину вже 18 років, дорослий, він все зрозуміє. За навчання його не переживай, я все буду оплачувати, квартиру теж залишу тобі.
– Так, дівчата, нам треба сьогодні добряче випити,-запропонувала Галя.
– Я давно їй радила – заведи коханця. Думаєш, твій Сергій там святий? Та де там. А тепер страждаєш. А було б набагато легше, якби когось мала. Оля сиділа як в тумані, і майже не чула, як щебечуть подруги.
5 років Оля вірно чекала коханого, навіть не глянула на іншого чоловіка. Ночами марила їхньою зустріччю. Працювала вона вчителькою початкових класів. Усю свою нерозтрачену любов віддавала дітям та сину.
Син навчався у столиці.Кошти, які надсилав чоловік, Оля з розумом витрачала, не розкидала гроші на вітер. Ремонт зробила чудовий, усю техніку придбала, та ще лишила копійку, щоб машину купити, як приїде чоловік. Мріяла, що він зрадіє повній чаші добра. Та Сергій своєю новиною облив її як окропом.
Та годі, не реви, уяви, що він помер,- заспокоювали її подруги.
– Тобі треба знайти чоловіка для здоров’я,-торохтіла Галя.
Оля лише здивовано підняла на них свої червоні очі.
– Ми так інколи робимо, йдемо в кафе чи ресторан і там «знімаємо» чоловіків. Вони теж туди для того приходять, бо жінки їхні зазвичай за кордоном. Надсилають їм гроші, ось вони і розважаються. Такі джентельмени око мають вже прицілене до таких жіночок, як ми. Когось на жалість бере, розповідаючи, що дружина померла і він сам виховує дітей, та оце з горя прийшов сюди розслабитися. Інший анекдоти сипле, щоб жінку розсмішити і цим викликати симпатію до себе. Хтось грошима сипле…Такі чоловіки якраз на одну ніч, не більше.
В кафе грала легка музика. До Олі підійшов незнайомий чоловік приємної зовнішності і запропонував потанцювати. Подружки її майже силоміць виштовхали до Арсена, так звали нового кавалера.
Вони почали кружляти в танці.
– Арсен – представився. Як тільки почав розповідати, що дружина його залишила, бо знайшла за кордоном іншого, Оля не повірила. Ну ось почалося, вже мені хоче голову закрутити.Годі, обірвала Оля нового знайомого напівслові. Це Ви щойно придумали? Арсен дивився на неї здивованими очима.
Подружки показували їй «класи» великими пальцями рук, а Оля хотіла провалитися крізь землю.
– Чому ви так вирішили, що я вас обманюю? Для чого це мені? Вибачте, я чомусь довірився вам. Ще раз пробачте.
Арсен попрощався, а Оля повернулася до подруг за столик і почала підіймати келих за келихом, аби забутися.
Минув тиждень, Оля пішла на ринок купити продуктів, потрібно було відправити передачу для сина-студента. Там вони з Арсеном випадково зустрілися.Розговорилися. Оля спіймала себе на думці, що рада бачити цього чоловіка. Арсен запросив Олю на шашлик до себе на дачу. І Оля не чекаючи від себе такої сміливості сказала: “Так”.
Надворі вирувала весна, а в душу Олі почав повертатися спокій…Все ще буде.Вір!
