Ми з дружиною багато та важко працювали, щоб придбати собі чотири кімнатну квартиру. Вирішили не влазити в кредити та все зробити власними силами.
Я працював на двох роботах та ще й находив всякі підробітки. Працював дизайнером в компанії, викладав на факультеті дизайну і ще брав окремі дрібні замовлення.
Дружина тим часом також працювала, але віддалено, адже народила нашу донечку Аню. Проте я вважаю, що все таки було важче працювати саме Яні, моїй дружині, адже вона і за немовлям доглядала, і вдома поралась, поки я на роботі пропадав, і ще й працювала.
Ми багато працювали, хоча і багато заробляли, саме через те, що хотіли швидко купити квартиру. І в нас це вийшло зробити за три роки. Два роки збирали на квартиру, а ще один на ремонт. Так, швидко, але дуже і дуже важко. Довелось докласти колосальних зусиль.
Ми зробили ремонт нашої мрії, максимально зручний для нас та дитини. Брали чотирикімнатну квартиру, бо хотіли, щоб в кожної дитини(а ми планували двох) був свій особистий простір.
Коли ж ми нарешті зробили ремонт та заїхали в квартиру, до нас зателефонували мої батьки та сказали, що нас очікує дуже важлива розмова. І сказали, що вони разом з сім’єю моєї сестри, приїдуть до нас за декілька годин.
Коли родичі з’явились в нашій квартирі, то я помітив, що сестра з чоловіком дуже уважно обдивляються квартиру, наче люди, які планують заселитись. І не помилився.
Виявилось, що цією важливою розмовою була пропозиція віддати нашу чотирикімнатну квартиру моїй сестрі з її чоловіком та чотирма дітьми. Жили вони бідно та часто не вистачало на елементарні речі. Ми навіть дітей їхніх збирали декілька разів до школи, бо в сестри не було грошей на це.
Мовляв у нас одна дитина і ми сповна могли б переїхати в їхню однокімнатну квартиру, а їм потрібна велика квартира.
– Добре, я погоджусь на це, але з однією умовою. – Здивував я Яну і вона вже вся напружилась. – Умова ця – відшкодування всіх вкладених грошей в цю квартиру. А я думаю, що ви знаєте, скільки коштує така квартира і такий ремонт. Правда ж?
Мої батьки та сестра обурились, як я можу бути таким безсердечним та скупим. Я ж відповів їм:
– Я безсердечний? Ми працювали як пр окляті, щоб отримати це житло, а ви не хочете й пальцем поворухнути, адже халява – наше все, так? Шукайте її деінде, але не тут.
З тих пір ми з моїми батьками та сестрою не спілкуємось.
