Я втомився від сучасних «ляльок». Усі на одне обличчя. Довге нарощене волосся, метрові вії та нігті, надуті губи та ідеальна фігура. Здавалося б, повинен слюні пускати та сподіватися, що мені випаде честь бути поміченим такою красунею, але радості в тому мало.
З особистого досвіду знаю, що такі красуні обходять дуже дорого. Остання моя пасія тягнула з мене гроші, не соромлячись, на всі свої процедури краси. Для мене, як для чоловіка, взагалі не зрозуміло для чого змінювати те, що дала тобі природа. Невже усі сучасні дівчата настільки невпевнені в собі, що готові постійно проводити всілякі маніпуляції із власним тілом, щоб змінити себе до непізнаваності та поповнювати ряди штучних красунь.
Коли я вперше побачив Олю, не повірив власним очам. Останнім часом мені не доводилося бачити дівчину без грама косметики. Я був приємно вражений її зовнішністю. Свої тоненькі губи, звичайні доглянуті нігті без покриття, маленькі зморшки біля кутиків очей, не ідеальна фігура, але в цілому надзвичайно красива дівчина. Поки я витріщався на неї, то помітив, що Оля проминула відділ з косметикою, її не цікавила спідня білизна та остання колекція взуття.
О, диво! Моя природна Оля пішла до книгарні, а я слідом за нею. Я спостерігав, як дівчина ретельно обшукує полиці, переглядаючи окремі книги. Не знаю скільки часу ми там провели, але покидаючи торговий центр я був глибоко переконаний, що закохався. Олю я знайшов через ту саму книгарню. Довелося піти на хитрощі. Сказав продавчині на касі, що вчора моя дівчина купила книгу, описав її зовнішність й попросив підказати, що саме вона взяла. «Я хочу зробити їй пропозицію на день народження, але буде дуже незручно, якщо куплю те, що у неї вже є. Зробіть мені милість, погляньте, що вона придбала» Таким чином мені вдалося побачити прізвище та ім’я своєї прекрасної незнайомки. За ними я її знайшов у соціальних мережах й наважився написати.
Ми дуже довго листувалися, перш ніж Оля погодилася піти на побачення. Все минуло, як я собі уявляв. Ми говорили про мистецтво, книги, музику. Вона була така розумна, обізнана, начитана. Просто мрія, а не дівчина. Що ще мені шукати? Я освідчився Олі на другому побаченні, а вона взяла й погодилася.
Перші кілька місяців нашого подружнього життя були дійсно казковими. Саме такими, як описується у любовних романах. Ми не вилазили з ліжка, багато цілувалися, обіймалися й говорили про все на світі. Танцювали, коли готували сніданок, дивилися на вогнище у каміні перед сном. Шкода, що потрібно було повертатися до реальності. Я вийшов на роботу після невеличкої відпустки, а Оля залишилася вдома. Вона працює дистанційно, пише відгуки та рецензії на книги.
Наша ідилія почала руйнуватися, бо Оля виявилася зовсім інакшою, ніж мені здавалося. Я повинен був звітувати як минув мій день, з ким я зустрічався, з ким розмовляв, про що розмовляв, чи дивився на інших жінок, якою дорогою повертався додому й таке інше. Не важко було здогадатися, що моя новоспечена дружина патологічна ревнивиця. Вона хотіла контролювати кожен мій крок, навіть встановила мені на телефон спеціальний додаток через який могла відстежувати моє місце перебування.
Телефонні дзвінки, повідомлення, електронна пошта – перевірялося все. «Як щодо довіри» – якось запитав я в Олі після початку чергової перевірки. «То тобі таки є що приховувати, раз ти про довіру заговорив». Вона влаштувала скандал на рівному місці перекрутивши мої слова по своєму.
Знаєте я все більше сумніваюся, що це було дійсно кохання. Мабуть, Оля запала мені в душу саме через свою природність та не схожість на інших дівчат. Проте її гіпер контроль зводить мене з розуму. Не буде нам життя, якщо вона не припинить. Можливо хтось уже проходив через подібне випробовування. Підкажіть, чи є хоча б мізерний шанс, що Оля почне мені довіряти й стане нормальною дружиною?
