Мене звати Марина і  вже давно перестала вірити у святкові дива.

Адже у нашій родині все лежать на моїх плечах: прибирання, приготування, сервірування – весь цей “благодійний марафон” тягну сама. А чоловік Роман завжди знаходить виправдання, чому це не його справа. Найголовніший аргумент – це “місце жінки на кухні” або ж “я не вмію готувати”.

От і цього разу, на Водохреща, Роман заявив, що у гості завітають його батьки, молодший брат і ще двоє колег

– А кафе не варіант? 

– Маринко, ну що ти таке вигадуєш? Вдома ж затишніше, а ти вмієш приймати гостей.

Чи вмію? А хто, як не я, все тягну? Роман же лише сидить, як король, і збирає компліменти за “чудову атмосферу”.

Того вечора ледве встигла зібрати все необхідне. У магазині довелося сперечатися за останній пакет борошна, а вдома ще й холодильник розморозився.

– Може, хоч допоможеш із пилососом? – запитала, коли він розслаблено влаштувався на дивані.

– Ще чого, – махнув рукою. – На роботі втомився.

– А я? Що, засмагаю та коктейлі випиваю?

Роман лише хмикнув і повернувся до телевізора. Наступного дня, коли прийшли гості, металася між кухнею і вітальнею, як білка в колесі. Ніхто навіть не подумав запитати, чи мені потрібна допомога.

Батько Романа заявив, що салат “занадто гострий”, його брат бурчав, що “котлети сухуваті”. А Роман? Сидів, розповідав анекдоти й підливав гостям.

– Романе, допоможеш дістати курку з духовки?

– Ну ти ж кухарка тут, а не я, – кинув він.

Усі ці слова зібралися в мені, як вибуховий заряд. Коли гості нарешті встали з-за столу, мовчки почала збирати посуд.

– Маринко, прибери там усе, щоб міг подивитися футбол, – почувся голос чоловіка з кімнати.

Я не відповіла. Просто зайшла до спальні, дістала його валізу і почала складати речі.

– Що ти робиш?

– Відправляю тебе до мами. Там тебе точно ніхто не навантажить “жіночою роботою”.

– Маринко, ну ти несерйозно! – засміявся він, але вже несла валізу до дверей.

Його батьки, побачивши на порозі блудного сина, одразу зателефонували з докорами:

– Ти що собі дозволяєш? 

– Чому всі гості приходять, а я отім ще повинна гору посуду перемивати?!? А мій дорогий чоловік і пальцем не ворухне, щоб помогти!

– І що? Це через посуд треба чоловіка виганяти?

Роман повернеться, коли навчишся бути реальним чоловіком та помічником, а не королем. Я теж на свята хочу відпочивати, а не бігати туди-сюди!

Вперше за довгий час відчула свободу. Може, Водохреща – таки день для очищення?