Мене звати Любомир, мені 65 років. Я багато пережив, багато бачив, що можу написати книгу про своє життя.
Минає 7 рік, як я вдівець. З дружиною у нас був чудовий шлюб. Досі сумую за нею. Я дуже болісно переніс її втрату, бо це сталося раптово. Людмила була дуже доброю і чуйною людиною. Ми разом виховали трьох дітей. Ми дуже дружня сімʼя.
Власне тепер діти часто приїжджають до мене чи забирають до себе на вихідні, щоб я не почувався самотньо. Хоча в глибині душі я розумію, що вони це роблять навмисно, а не зі своєї волі. Я ж був молодим, я знаю, що в такому віці цікавіше проводити час з ровесниками, а не старим дідом.
Так-от. Після виходу на пенсію я весь час проводив вдома. З часом я зрозумів, що це не найкращий варіант, бо мені стає сумно і нічого не хочеться робити. Я став виходити в люди: гуляв містом і ходив у парк.
У тому парку часто відбувались якісь події. На одному з концертів я перекинувся кількома словами з однією приємною жінкою. Через тиждень ми зустрілись знову і вирішили обмінятися телефонами. Спілкування з Мариною мені дуже подобалось, наче ковток свіжого повітря у цій сірій буденності. До того ж вона так само втратила свого чоловіка кілька років тому.
Я розумів і боявся, що у мене до неї зʼявляються почуття. Раніше я давав собі слово, що більше ні з ким не повʼяжу своє серце крім дружини, а тут така справа. Марина розумна та лагідна жінка, з нею можна розмовляти про все на світі. Ми витягнули один одного зі самотньої старості.
Кілька моїх знайомих вже бачили нас разом. Чесно кажучи, я досі не наважився розповісти про неї дітям. Вони дуже любили свою матір і я боюся, що вони образяться на мене, почнуть думати, що я зрадник.
Проте я стільки років був сам, а тут мені пощастило зустріти споріднену душу. Довго приховувати це від дітей я теж не зможу. Але дуже не хочеться, щоб вони випадково дізналися правду від інших людей.
Марина каже, що нам не слід одружуватись, бо діти подумають, що її цікавить лише квартира. Переїжджати до мене теж не поспішає. На щастя ми з нею дуже часто бачимось, мало не щодня.
Я досі не підібрав слів, щоб пояснити все дітям. А як би ви про це говорили на моєму місці?
