Останні шість років я лишень одне чую від усіх: “Як тобі пощастило з Юрою! Такий красень! Ще й гарно заробляє!”. Усі наче стверджують, що я не варта такого чоловіка. І лише я знаю правду.

Кілька тижнів тому я дізналась, що вагітна. Та ця новина мене зовсім не тішить. Хоча колись ми з чоловіком мріяли про другу дитину. У нас вже є синочок, йому три рочки. Утім відколи він народився, життя моє змінилося. Та розповім все з початку.

З Юрою ми зустрілися в Києві. Я навчалася на останньому курсі університету, а він вже мав стабільну роботу в юридичній компанії. Він так гарно залицявся, дарував квіти й водив в гарні ресторани. Минуло пів року і коханий зробив мені пропозицію, а згодом ми зіграли весілля. Жили у столиці, винаймали квартиру. Та Юра багато працював, я ж закінчила навчання і шукала роботу. 

А тоді дізналась, що вагітна. Я очікувала, що чоловік радітиме, та він відреагував дуже холодно. 

 – Я думав, що ми поки не плануємо, хотіли ж для себе пожити!

Він натякав, що не варто народжувати, та я не уявляла іншого варіанту. Думала, що ситуація зміниться, коли коханий дізнається, що буде хлопчик, але він лишень віддалявся. Дедалі частіше на роботі затримувався. Я дзвонила мамі й скаржилася:

 – Доню, вагітність – то завжди випробовування для чоловіків, потерпи!

Наступним ударом стало те, що Юра не схотів йти зі мною на пологи. І це в ті часи, коли всі чоловіки супроводжують дружин. В цьому рішенні його підтримала свекруха, мені було так прикро. А тоді на світ з’явився наш Назарко. Чудовий хлопчик, і якоїсь миті мені здалось, що Юра радіє і нарешті щасливий. Та тривало це не довго. Все змінилося дуже швидко. Чоловік зовсім відсторонився, з дитиною не допомагав. А коли почалась війна – взагалі відправив мене зі столиці до своєї мами в Хмельницьку область.

Згодом Юра приїхав до нас, вирішив відкрити власну юридичну практику. Я його підтримувала, та попри все це стосунки між нами ставали лише гіршими. Допомагала й свекруха, котра постійно і в усьому мене критикувала. А нещодавно я почула їхню розмову. Вочевидь чоловік зізнався їй, що має іншу.

 – Гуляєш – гуляй, але обережно! В тебе син підростає.

Почувши це, я оскаженіла. Вирішила піти, дочекалась, коли Юра пішов на роботу й почала збирати речі сина.

 – Що ти робиш? – почала випитувати свекруха.

 – Збираюсь. Ми їдемо до мами.

 – І це такий подарунок ти Юрі хочеш на свята зробити? Хіба він заслужив?

 – А я на таке життя заслужила? Про таке мріяла?

 – Мій син так старається! Ти маєш все! Скоро він квартиру купить, будете окремо жити.

Та я не слухала, ми поїхали геть. Мама мене зустріла, звісно на вулиці не залишила. Я заспокоїлась, зібралась з думками. А тоді раптом зрозуміла, що знову вагітна. Ненька почала мене вмовляти:

 – Може не варто так? Трапляються й гірші чоловіки!

Коли я телефоном сказала Юрі, що у нас буде ще одна дитина, він знову ж таки не дуже зрадів. Та все ж казав, щоб я поверталася. А я не знаю, як бути? Не хочу так жити. Порадьте, що мені робити?