Мама сказала мені недавно, щоб я приїхала і забрала всі свої речі з квартири. – В нас тут без тебе немає де розвернутися. – Всі родичі в мені розчарувалися, бо я, бачте, Олегу, який все життя байдикував і жив сьогоднішнім днем, гроші не дарую на перший внесок за квартиру. Так-так, не зичу, а дарую, бо Олег би їх мені за життя не віддав.

Я хочу вам виговоритися, може мені легше стане. Ну це ж не справедливо з боку родичів, ще й перед самим Різдвом і новим роком таку “бурю” підняли.

Я як тільки пішла вчитися до області, відразу ж стала підробляти.

Жила я спершу в гуртожитку, а згодом з подругою почали орендувати квартиру.

Я не хотіла залежати від батьків, тому все робила так, щоб заробляти і ще їм допомагати.

Гроші мама від мене не брала, але завжди, як я їхала до них, мама просила чи колготки купити, чи нижню білизну чи футболку.

Про продукти я мовчу, бо завжди везла з собою повну торбу.

Мама, тата вже три роки, як не має на цьому світі, живе в трикімнатній квартирі з моїм старшим братом.

Олег не хотів вчитися. Після школи поїхав на заробітки в Польщу і єдине, що купив, це стареньку автівку, на якій і почав таксувати і заробляти.

Згодом Олег одружився і до мами в квартиру привів дружину.

З грошима завжди в них було туго, бо мій брат жив, як я вже писала, одним днем. Отримали зарплату, і за декілька днів її розтринькали.

Їм і наша мама допомагала і батьки невістки. Олег бачив, що не пропадуть, ось і не старався щось придумати, щоб збільшити доходи.

На даний час в Олега зі Світланою двоє дітей, і третій на підході.

Ось вони і вирішили, що жити їм буде у мами тісно, тому вони задумались про іпотеку.

Я ж і далі живу в орендованій квартирі, але вже з хлопцем. Ми плануємо весілля, але вже після Перемоги. На даний час ми гарно заробляємо. Мій Антон програміст, а я заробляю в інтернеті, в мене свої магазини, які приносить стабільний дохід.

Ми гроші не витрачаємо, а складаємо собі на квартиру, щоб після весілля було своє гніздечко.

Мама про мої плани знала, ось вона й намовила Олега, щоб той пішов до мене і просився щодо грошей.

Вони, бачте, хочуть квартиру взяти, але на перший внесок не мають і гривні.

Після моєї йому відмови, Олег вискочив з квартири сам не свій. Він думав, я йому віддам все до копійки, бо в нього – діти, а в мене з Антоном немає.

Те саме мені і мама по телефону сказала.

– Совісті в тебе немає. Ти ж бачиш, яка складна в Олега ситуація. Він твій брат, могла б і допомогти. Ти завжди в тому житті тільки про себе й думала.

А потім мама додала, щоб я забрала всі свої речі з її квартири, раз я така скупа.

– Нас тут без твого шмаття багато. Ні пройти ні проїхати. А, і ще одне, на Різдво також не приїжджай. Олег на тебе сердитий і бачити не хоче. Та і я таким бажанням тебе бачити не горю.

Нічого страшного, подумала я, речі заберу, помістимо десь в орендованій, але коли прийде час, я все в свою квартиру перевезу.

Я б позичила брату гроші, але ж я прекрасно знаю, що Олег їх не поверне. Та й до того ж, він і не хоче зичити, йому просто так віддай, бо в нього ж діти…

А як ви ви реагували на такі заявочки родичів?