Я страшенно засмучена і вкрай потребую поради. Повернулась з Італії рік тому. Вирішила, що досить з мене, 20 років працювала і заслуговую на відпочинок. Тим паче маю вже пенсію – і нашу, і італійську.

За увесь цей час я дуже допомогла дітям і навіть онукам. Обидвом донечкам нерухомість придбала, а сама вирішила побудувати гарну хатину на місці старої батьківської халупи. Зробила все, як сама того хотіла. П’ять кімнат, два санвузли, величезна кухня. Ремонти вишукані, нові меблі та техніка. Витратила на це повно грошей, адже знала, що на старість повернусь в Україну і хотіла мати все найкраще.

Та два роки тому старша донька, котра мала ключ від будинку, адже контролювала ремонти та наглядала за усім, повідомила мені новину:

 – Мамо, хата порожня стоїть. Ми з чоловіком переїхали в неї.

 – Чого?

 – Розумієш, Сніжана зібралась побратися, то ми їх залишили в квартирі, нехай живуть спокійно.

 – А далі що буде?

 – Коли ти повернешся, ми переїдемо назад, а молоді назбирають на цей час на перший внесок за власне житло.

Я погодилась, хоча мені це не сподобалось. І ось рік тому повернулась і сказала, що більше не буду їхати. І тут донька почала просити:

 – Мамо, дай їм ще трохи часу.  В тебе повно місця, ми поживемо ще в тебе.

– Ну, звичайно. Що робити?

Тоді я вже розуміла, що скоріш за все тепер житиму з донькою і зятем. А їхня квартира дістанеться онуці. Подумала, що може так і краще, адже я не молода, самій важко старіти. 

А тоді я познайомилась з Аркадієм. Майстром, котрий разом зі своїм сином робив паркан біля мого будинку. Який хороший чоловік. І заробляє, і майстер на всі руки. Я їх щодня годувала, а тоді ми почали спілкуватися. Від рідних все приховували. Але врешті збагнули, що життя надто коротке. І тоді я повідомила донечці:

 – Аркадій до мене переїдемо, будемо жити разом!

– Чи ти при своєму розумі, в 70 років таке витворяти? Поводься, як інші бабусі, бо онукам буде соромно!

 – А чи я не людина? Не хочу ніжності?

 – З нами твій Аркадій не житиме і крапка!

Тоді я не витримала. Вигнала доньку разом з зятем геть. Як вони не хочуть мене зрозуміти, то нехай повертаються у власну квартиру!

Донька розповіла все своїй сестрі, котра з сім’єю виїхала до Польщі та тепер я ворог номер один у них всіх. Зробили з мене якусь ненормальну. І це разом з тим, що я багато років їм допомагала.

Скажіть, що я не так зробила? І як мені налагодити взаємини з доньками?