Мій минулий шлюб був невдалим, як на нього не поглянь. Часто я сама себе запитувала: “Навіщо ж ти тоді за нього виходила заміж?”. І на відповідь завжди приходила тільки одна думка – аби якнайшвидше піти з батьківського дому.

З чоловіком Констянтином ми познайомились, коли мені було 21, а йому 25. Тут не було якихось розкішних залицянь, красивих вчинків чи романтичних побачень. Зате він вмів гарно говорити й обіцяти золоті гори.

– Блиск твоїх очей заміняє мені сонце та місяць, – казав він, коли пропонував мені вийти за нього.

Батьки Констянтина гарно мене прийняли, з Оленою Ігорівною ми вишивали картини по вечорах. Але після штампу у паспорті, Костя перестав звертати на мене увагу. Вже навіть не були тих красивих слів, які були на початку.

З появою сина й доньки він геть віддалився. Міг собі дозволити поїхати на відпочинок без нас, проводити вечори деінде, а не вдома. 

Навіть грошей ніяких на особисті витрати не давав.

– Потрібні гроші? То влаштуйся  на роботу, – відповідав він.

– Як я влаштуюсь, якщо сиджу в декреті з двома дітьми?

– Ну, є ж якась віддалена робота, ти навіть не шукала і не пробувала.

Це тривало кілька років. А одного дня він прийшов і сказав, що нам треба розлучитись:

– Я хочу поїхати у Норвегію. Світ побачити, заробити грошей. Куди мені з вами їхати? Краще буде, якщо розлучимось. Бо я ж не знаю, коли повернусь.

Я була у шоковому стані. Я знала його справжню суть, але не очікувала, що Костя отак кине мене з двома дітьми.

Отак він зник. Стало дуже складно. Я повернулась з дітьми до своїх батьків, часто вислуховувала, яка я нерозумна жінка, як я могла вибрати такого чоловіка. Свекруха постійно допомагала з дітьми, завдяки їй змогла влаштуватись на роботу після довгої перерви.

Діти повиростали, минуло років 20. Синочок Захар весь у мене, пішов далі у столицю вчитись. А донька Віра характером пішла в батька – теж шукає легкого життя. Нещодавно вийшла заміж, але живе поки зі мною, бо в сім’ю чоловіка йти не хоче. Мовляв, там умови погані, мало місця, будемо збирати на свою квартиру.

– Мамо, а ти з батьком давно спілкувалась?, – несподівано запитала вона.

– Дуже давно, доню, років 22 тому. А чому ти раптом згадала про нього?

– А він от повернувся з Норвегії, знайшов мене через бабусю. Може б ти поговорила з ним?

– А про що мені з ним говорити?, – здивувалась я.

– Та він питав про тебе, може, ви б знову зійшлись

Я аж поперхнулась.

– Ну що? Він переїхав би до тебе, а мені Юрою віддав би свою квартиру.

– А, он воно що. Тепер зрозуміло, до чого вся розмова.

– Мамо, він тебе досі любить.

– Закрили тему. Я не хочу більше цього чути.

Рідна дочка вирішила обміняти матір на квартиру. І це після того, як Костя кинув нас напризволяще. Як їй таке в голову тільки могло прийти?

Кілька днів після цього Костя надзвонював мені, але я навіть трубки не брала. Писав мені повідомлення: “Я зробив помилку, почнімо все спочатку”, “Я кохав тебе все своє життя” і так далі.

Віра теж пробувала переконати мене – але марно. Навіть раз привела батька додому – то я вискочила з квартири як ошпарена, аби тільки його не бачити.