Наталка була з тих жінок, які не поспішають сковувати себе шлюбними тенетами. Вона хотіла максимально насолодитись вільним життям та досягнути чогось у кар’єрі. Залицяльників мала вдосталь, ходила на побачення, але нічого серйозного. Усі її стосунки не тривали більше ніж місяць. Від кавалерів йшла без пояснень. Їй подобалось таке життя. Але якою б незалежною ти не була, та з часом приходить усвідомлення, що все ж таки хочеться мати близьку людину з якою йтимеш по життю та ділитимеш радість та горе. Так вона почала замислюватись про заміжжя. Недавно їй виповнилось тридцять років. Вже не завадило б мати постійні стосунки, сім’ю та відчути радість материнства. Але зустріти того єдиного їй ніяк не щастило.

Випадково познайомилась з Анатолієм. Йому тридцять п’ять. Він не став її обманювати, що не одружений, коли запрошував на побачення. Наталка погодилась. Це перший чоловік, який їй дійсно припав до душі. Вона теж вирішила бути з ним відвертою. Їх зустріч відбувалась у ресторані. Анатолій почав розмову першим:

– Я не приховую, що одружений. Дітей ми не маємо. А дружина у мене красива, молодша за мене на три роки. Та попри це, я не проти мати стосунки з молодшою за неї. Я пропоную роман без обов’язків. Не вимагатиму і від тебе вірності.

– Я хочу дещо інше запропонувати,- промовила Наталка,- ти розлучаєшся й одружуєшся зі мною. Навіщо тобі жінка, яка досі не народила тобі дитину. А я можу і готова стати матір’ю для твоїх нащадків.

– Зрозумій мене правильно. Ти мені подобаєшся, але я кохаю свою дружину з дітьми чи без. А у нас можуть бути просто романтичні стосунки. Я достатньо заробляю, можу винаймати окреме житло для наших зустрічей. Ти згодна?

– Ні,- відповіла Наталка. Оплатила за себе рахунок і пішла геть.

Це вона звикла пропонувати чоловікам вільні стосунки, а коли те саме запропонували їй, це неймовірно вразило її самолюбство. Наталка досі у пошуку свого судженого.