Одного разу старий човняр перевозив мандрівника на інший берег ріки.
Коли човняр підіймав з води весла, на них було видно надписи: на одному – “думай”, а на іншому – “роби”.
— які у тебе незвичні весла, — вигукнув мандрівник. – А навіщо ти їх так підписав?
— О, мій друже, — посміхаючись, відповів старий. — Дай-но я тобі дещо покажу.
Човнар почав гребти одним веслом, на якому було написано “думай”. Звісно, човен не поплив вперед, а почав кружляти.
— Колись я багато думав, міркував, планував, але нічого не відбувалося. Я здавалося, що я в постійному русі, але я кружляв на місці, а не йшов вперед. Так само, як цей човен.
Тоді човняр забрав те весло і занурив у воду інше. Він так само почав гребти веслом, на якому було написано “роби”. І човен знов закружляв, лише в інший бік.
Тоді човнар сказав:
— Тоді перестав думати, я захотів діяти. В мені кипіла снага до роботи, і я брався за неї, не маючи часу обдумати свої вчинки, кидався з крайності в крайність. Я думав, що йду вперед, а насправді знов кружляв на місці.
— Саме тому написав на своїх веслах ці слова, щоб завжди пам’ятати, що за кожною думкою має йти робота, а за кожною роботою думка, і тільки так можна рухатись вперед.
А ви погоджуєтесь з човнарем?
