Ми з дружиною чудово ладнали. За десять років ми ніколи не мали конфліктів, навіть на тему фінансів.

І хоч Ольга давно не працює, ми якось намагалися розумно розподіляти сімейний бюджет, тому нічого не потребували.

Мене особливо не напружувало, що вона сидить удома. Не буду ж я її стусанами на роботу гнати.

Якщо дружині потрібні гроші, вона бере ту суму, яка їй потрібна. Я її особливо не контролюю. Близько п’яти тисяч вона витрачає тільки на свої потреби. Це мені не дуже подобається, оскільки гроші з неба не падають.

Донедавна Ольга не нахабніла. Вона намагалася заощаджувати, та раціонально розподіляти всі витрати.

Коли вкотре вона звернулася до мене з проханням дати їй карту, я нічого не підозрював. Думав, що хоче себе чимось новим порадувати.

– Ми з сестрою по магазинах збираємось. Я скромно скуплятимуся, обіцяю, – сказала вона мені.
– Добре, бери. А що ти купуватимеш? – поцікавився я.

– Я просто за компанію. Світлані потрібно гардероб оновити. Але раптом мені щось сподобається.

Донедавна я дружині довіряв на сто відсотків, тому відпустив її зі спокійною душею. Сестра дружини мені не дуже подобається. Вона досить меркантильна панночка. Досі незаміжня – “папіка” багатого все шукає.

Невдовзі я пожалкував про своє рішення. Через кілька годин мені прийшла виписка з моєї карти, і я просто втратив мову.

Спочатку приходили дрібні списання, тож я на них особливо не звертав увагу. Навіть телефон відклав, щоб він мене не відривав від роботи.

Коли знову взяв його в руки, обімлів – з рахунку списано понад двадцять тисяч. Такого ще не було!

Ольга не підіймала слухавки. Я чомусь вирішив, що вона загубила картку, тож швидко її заблокував. А потім вона сама мене набрала:

– Михайле, я щось розрахуватись карткою не можу. Що сталося?

– Ти її випадково не загубила?

– Ні, ось у руках тримаю.

– Тобто, це ти здійснила покупку на двадцять тисяч?

– А що таке?

Я не став кричати на неї телефоном. Вирішив залишити цю розмову на вечір. Коли дружина повернулася, я відірвався на повну. Адже вона витратила весь наш місячний бюджет.

Виявляється, вона вирішила зробити сестрі подарунок. Чи бачите, у неї не склалося з якимось залицяльником, і вона захотіла їй підняти настрій. Моїм коштом!

Мало того, що вона сплатила обід у дорогому ресторані, то ще й накупила родичці брендового одягу. Як можна було на такі дурниці спустити всі зароблені мною гроші?

– Ти ж казав, що гроші – це лише пилюка. Які тоді до мене претензії? – обурилася дружина.

– Ти спробуй хоч гривню заробити! Картку свою я більше тобі не дам! Йди працюй, або сиди на шиї у своєї сестри!

Наступного дня мені зателефонувала її сестра. Виявляється, Ольга їй поскаржилася. Але на що вона розраховувала? Чи хотіла якось на мене вплинути?

Родичка зі своїм “папіком” помирилася, тож частину суми мені повернула. Я цього не вимагав, це була виключно її ініціатива.

Однак я вважаю, що винна у всьому моя дружина. Її ніхто не просив робити такий необдуманий вчинок. Мабуть, доведеться самому розпоряджатися сімейним бюджетом, та ховати від неї гроші.

Мене обурює, що гроші дружина витратила навіть не на себе! Я слушно вчинив, відсторонивши дружину від сімейного бюджету, чи перегнув палицю?