Я, як завжди, повернулася з роботи, по дорозі забравши дочок із дитячого садка. У руках я тримала пакети з продуктами, які купила ще в обідню перерву.

Коли я відчинила вхідні двері й з дітьми увійшла у квартиру, до мене долинули чоловічі голоси.

До Сергія прийшли у гості колеги, й про щось жваво розмовляли, через що чоловік не почув, як ми з доньками повернулися.

Я, роззулась і, підійшовши до вітальні, щоб привітатись з друзями чоловіка, мимоволі почула уривок їхньої розмови.

– Робіть, як я, друзі! – хвалькувато промовив Сергій. – Я все продумав. У мене є не красива дружина, яка займається будинком та дітьми, а гарних дівчат я беру із собою у відпустку. Я знаю, як жити!

Я завмерла і, не дійшовши до кімнати, зупинилася, та уважно прислухалася.

– Я хочу сказати, що Наталка навіть не усвідомлює цього. Вона вважає, що я люблячий і дбайливий чоловік, а я, тим часом отримую все, про що тільки можна мріяти: чистий будинок, доглянутих дітей, машину, на яку скидалися її батьки, і таке інше. Я вже шість років насолоджуюся таким життям, – продовжував хвалитися Сергій.

Від слів чоловіка мої ноги підкосилися, а до горла підступила грудка. Я, якомога тихіше, відвела дочок в дитячу кімнату, і повернулася до вітальні.

Мій чоловік, якому я довірила все життя, хвалився перед друзями тим, як він спритно мене дурив. Я притулилася спиною до стіни, щосили намагаючись утриматися на ногах.

– Ну, Серьога, – вимовив один із колег, нервово сміючись. – Ти справді живеш на своє задоволення. Усім би так!

– Так я про що й говорю, – промовив чоловік із самовдоволеною усмішкою. – Потрібно лише одружитися з багатою потворною дівкою, щоб вона вважала тебе за принца, і нікуди не думала піти, а самому, під виглядом відряджень, відпочивати з гарними дівчатами на пляжі.

Слово “потворна” зачепило мене до глибини душі. Мені хотілося вдертися у кімнату, і висловити чоловікові все, що я про нього думала.

Однак, я не стала цього робити. Натомість я тихо пішла на кухню, і навмисно голосно загриміла каструлями, щоб чоловік зрозумів, що я повернулася додому.

Незабаром колеги Сергія розійшлися по домівках. Того вечора чоловік поводився так, ніби нічого не сталося.

Він прийшов на кухню, та допоміг мені приготувати лосося з овочевим гарніром – страву, яку любила вся родина.

Чоловік навіть поцілував мене в щоку і спитав, як пройшов мій день. Після чого допоміг укласти дітей спати.

Мені навіть стало на мить смішно від такої нахабності. Наступного ранку, коли я годувала дітей сніданком, Сергій запитав, чи все в мене гаразд.

Мабуть, він помітив, що я поводжуся відсторонено, і майже не розмовляю.

– Просто втомилася за останній тиждень. Та й уночі погано спала, – спокійно відповіла я, і напружено посміхнулася.

– У такому разі, можеш сьогодні нічого не готувати на вечерю, замовимо що-небудь у ресторані, – розпорядився чоловік, і поплескав мене по плечу, немов надаючи послугу.

Я ледве стрималася, щоб не скривити обличчя, і гидливо не відкинути чоловікові руку.

Сергій пішов на роботу, як завжди, поцілувавши мене в щоку, а я, як завжди, посміхнулася йому у відповідь. Щойно за ним зачинилися двері, я зателефонувала на роботу, та попросила відгул.

Цього дня мої думки були далекі від роботи. Я відвела дочок у дитячий садок, і почала втілювати план помсти чоловікові.

До обіду я вирахувала в соціальних мережах коханок чоловіка, і знайшла у них на сторінках спільні фотографії з Сергієм.

Це було не складно, оскільки чоловік, за своєю дурістю, ніколи не виходив із соціальних мереж і будь-хто, хто мав доступ до його ноутбука, міг читати всі листування.

Крім того, я зберегла скриншот кокетливих повідомлень, а також отримала виписку з його банківського рахунку, яка промовисто свідчила про подвійне життя Сергія.

У той день із дитячого садка доньок забрала моя мама. Зрозуміло, що я не стала готувати вечерю, чи замовляти доставлення.

Сергій, який повернувся з роботи, навіть не підозрював, що на нього чекає сюрприз. Розгнівана, я жадала помсти.

– Привіт, люба, – сказав чоловік, блиснувши білою усмішкою. – Як минув твій день?

– Чудово, – недбало відповіла я. – У мене для тебе сюрприз, я його весь день готувала.

Сергій у відповідь заінтриговано підняв брову, і посміхнувся.

– Сюрприз? З якого випадку? – поцікавився чоловік.

– Просто захотілося висловити тобі свою вдячність за щасливе сімейне життя, – хитро відповіла я з милою усмішкою на обличчі. – Ходімо у вітальню. Я тобі покажу подарунок.

Чоловік із цікавістю пішов за мною у кімнату, і розташувався у кріслі перед телевізором. Я підсунула до Сергія журнальний стіл, і поставила на нього миску з чипсами, та кухоль пінного.

– У чому справа, люба? З чого така люб’язність? – підозріло запитав чоловік, безглуздо посміхаючись.

– Скоро ти сам усе побачиш, – таємниче промовила я, і ввімкнула телевізор.

Буквально за пів години до приходу Сергія, я підготувала слайд-шоу, яке записала на флешку, та вставила у телевізор.

Спочатку чоловік не відразу зрозумів, що саме він бачить. Перші кілька фотографій здавалися невинними: це були гарні знімки з відпустки, які він зробив, нібито перебуваючи у відрядженнях.

Однак невдовзі зображення змінилися. На одній із фотографій він був під руку з жінкою, яку я знайшла у списку його друзів у соціальній мережі.

З’явилася ще одна фотографія, де він весело сміявся з іншою жінкою, тримаючи в руках напої.

– Кохана, – нервово промовив Сергій. – Послухай, я все можу пояснити…

– Тихіше, любий, – я піднесла палець до губ, і шикнула. – Май повагу до моєї праці! Продовжуй дивитися, та насолоджуйся шоу.

На екрані телевізора одна за одною миготіли фотографії, кожна з яких була ще гіршою за попередню.

– Скажи правду, ти ж не припускав, що я дізнаюся про твої зради? – сердито запитала я.

– Звідки у тебе ці фотографії? – перелякано спитав Сергій.

– З твоїх соціальних мереж. Потрібно було ставити пароль на ноутбук, – уїдливо відповіла я.

– Це були тільки швидкоплинні захоплення, але по-справжньому я кохаю лише тебе! – палко вигукнув чоловік.

– Та гаразд! Це від великого кохання ти називав мене потворою перед своїми колегами? – Поставила я провокаційне запитання.

– Але справа навіть не в цьому, а в тому, що ти зухвало обманював мене всі шість років нашого спільного життя, та ще й перед друзями цим хизувався.

– Наталочко, будь ласка, поговорімо? Не роби поспішних висновків, – заблагав чоловік.

Його обличчя було злякане, а руки тремтіли. Я зневажливо посміхнулася, дивлячись на свого обранця.

– Тут нема про що говорити. Я не збираюся жити зі зрадником і лицеміром, – суворо промовила я. – Збирай свої речі, та вимітайся з моєї квартири.

Сергій з похмурим виглядом дістав з антресолі сумки, та почав пакувати власний одяг. Кілька разів він намагався перепрошувати переді мною, але я не звертала на нього жодної уваги.

За кілька днів я знайшла час, і заскочила до РАГСу, де подала заяву на розлучення. Однак Сергій не збирався так просто здаватися, тож мені довелося пройти через суд і поділ майна.

Квартира дісталася мені, бо її подарували мені батьки ще до шлюбу.

Колишньому чоловікові дісталася лише частина виплат за машину, та аліменти. Фінансовий добробут Сергія різко погіршився.

У всіх своїх бідах він звинувачував лише мене. Мені було дуже прикро це слухати! Мене зрадили, висміяли, образили, обдурили, і хто – мій чоловік!

Ну що ж, для нього я, як виявилося, потвора! Але це, суто його думка, бо знахабнів недолугий, вкрай! Як вважаєте, я слушно міркую?