– У твого батька зовсім дах поїхав! – мати бухнулася на стілець. – Ми розлучатимемося! Не можу я з ним більше контактувати…

– Ви начебто й так всього раз на тиждень бачилися, – позіхнув я, роздратовано глянувши на матір.
Ні світ ні зоря, вона зателефонувала мені й зажадала, щоб я відчинив двері.

– Він мені тут ревнощі закотив, – пробурчала вона. – Ми з подружкою випили трохи, покликали двох її друзів, і тут батько твій приперся.

– Моторошний скандал був. Тепер він проти того, щоб я жила сама. Сказав, що дружина має жити з чоловіком, а я в село не поїду! – Додала вона, схрестивши на грудях руки.

Двадцять років тому батьки вирішили купити мені та брату по однокімнатній квартирі.

Точніше, вони взяли житлоплощу в іпотеку, і поки ми були маленькі, здавали квартири й, з цих грошей, вносили щомісячні платежі.

Самі вони проживали у селі. Коли іпотека була сплачена повністю, а ми підросли, вони вирішили віддати нам ключі від квартир.

Я надумав одружитися, а старший, несподівано, зібрався сходити в армію, хоча всі ці роки успішно ховався.

Через те, що його квартира почала пустувати, в неї вирішила тимчасово заселитися мама.

Спочатку вона списувала своє перебування у місті на відвідування поліклінік та лікарень, а потім просто заявила батькові, що їй не хочеться жити у селі.

– Семен, мені в місті подобається. Тут є, куди сходити, тому я житиму тут…
– А як же я? Ми ж чоловік і дружина, тож маємо жити разом, – розлютився батько.

– Я приїжджатиму до тебе щотижня, – запевнила мати, але своє слово не тримала.
Тому, батько сам став навідуватися до мами, запідозривши її в невірності.

Однак, жодного разу йому не вдалося спіймати дружину на місці злочину, зате він зауважив, що мама почала влаштовувати у квартирі посиденьки з подружками.

Поговоривши з нею ввечері телефоном, батько почув на задньому фоні чоловічі голоси.
– Хто там у тебе? – насторожено поцікавився він.

– Подружки прийшли, – відповіла мама.

– Подружки із чоловічими голосами? Ввімкни відеокамеру і покажи мені, хто там у тебе в гостях, – не повірив батько.

– Не треба мене ганьбити перед дівчатами, не хочу, щоб потім з мене всі сміялися! – огризнулася мама і поклала слухавку.

Батько занервував і, вигнавши машину з гаража, подався, проти ночі, у місто. На його подив, у квартирі старшого сина було розгорнуте пишне застілля.

Орім жінок, там були й чоловіки. Розлючений батько закотив скандал і виганяв гостей надвір.
Мати забилася в істериці, та влаштувала чоловікові великий скандал.

Весь будинок чув, як вона плакала і, як проклинала батька за свою ганьбу.

– Нема чого тобі тут одній жити! Ми квартири для синів купували, а не для того, щоб ти, заміжня жінка, влаштовувала тут кубло! Збирай речі та повертайся в село! – стояв на своєму батько.

– Нікуди я не поїду! – несамовито заголосила скривджена мати. – Мені тут подобається. Ти не маєш жодного права наказувати мені, що робити!

– Ключі! – Простяг руку батько. – Без нагляду я тебе більше не залишу! Хочеш жити подібним чином, давай тоді спочатку розлучимося!

Мати заплакала і впала обличчям у подушку. Вона намагалася істерикою змусити батька передумати.

Однак, він залишався непохитним і продовжував вимагати від дружини ключі від квартири.

Саме з цієї причини, мати заявилася наступного ранку до мене, свого молодшого сина. Я проживав у другій квартирі разом із законною дружиною.

– З одного боку, батько має рацію, – спантеличено зітхнув я. – Ви дивне подружжя, яке живе в різних місцях.

– Може, я більше не хочу з ним жити, може, він мене більше не цікавить, як чоловік, – буркнула мати й закотила очі.

– Ну тоді вам і справді треба розлучатися. Ось тільки, наскільки я знаю, у тебе дуже маленька пенсія…
– Ти хочеш сказати, що я живу його коштом? – спохмурніла вона і примружила очі.

– Якоюсь мірою, – ухилився я від прямої відповіді, не бажаючи сваритися з матір’ю через дрібниці.

– Загалом, я прийшла не за тим, щоб обговорювати нісенітницю. Потрібно зробити так, щоб твій батько від мене відстав.

– Ключі від квартири Андрія він збирається у мене до кінця тижня забрати, тож я знайшла вихід. Давайте я житиму з вами? Так і Семен буде спокійний, і я залишусь у місті, – діловито промовила мати. – Що ти скажеш?

Я здивовано глянув на матір. Я зовсім не готовий до спільного проживання з матір’ю.

До того ж я чудово знав, що не тільки я сам, а й дружина Христина буде проти того, щоби мати жила з нами.

Хоч мати й проживала окремо від нас, вона мала звичку кілька разів на тиждень повчати невістку життя.

Христина, намагаючись зберігати спокій, вислуховувала свекруху, а потім пів дня ходила з засмученим обличчям.

– Мама, таке рішення на раз не приймається, – уникнув я відповіді. – Треба все зважити…

– У сенсі зважити? Ти хочеш, щоб твоя мати залишилася на вулиці? Взагалі-то цю квартиру ми купували, – мати не змогла втриматися від того, щоб не нагадати мені про те, кому саме я зобов’язаний тим, що маю своє житло.

– Мамо, давай я подумаю і повідомлю тобе про своє рішення, – я не повівся на провокацію і не дав чіткої відповіді.

Цього ж вечора я розповів дружині про те, що приходила мати й просилася жити разом з нами.

– Ні, ні, і ще раз ні! Якщо вона житиме, то я з’їду. Як ти уявляєш наше спільне проживання? До того ж свекор має рацію: дружина має жити з чоловіком, а не де їй хочеться, – Христина стала на бік свекра.

Поки ми обговорювали актуальну тему, мама в мотлох пересварилася з батьком і вирішила подати на розлучення.

Про те, що трапилося, вона повідомила мене телефоном і зажадала дати їй відповідь.

– Разом ми жити точно не зможемо, мамо. Можемо лише запропонувати допомогу в оренді квартири. Частково її оплачувати, – невпевнено промимрив я.

– Ні, тому що я подаю на розлучення, ми ділитимемо майно, одна квартира відійде твоєму батькові, а друга – мені.

– За випадковим збігом обставин, саме ваша оформлена на мене. Вона дістається мені, тож не вам вирішувати, де й кому жити, – посміхнулася мати.

– Як тобі відійде? Ви ж її мені купували, – здивувався я.

– Ну ти ж сам бачиш, яка ситуація виникла, причому, зовсім не з моєї вини, всі питання адресуй своєму батькові, – поспішно виправдалася мати. – Хочете, живіть зі мною, хочете, йдіть.

Замість відповіді я, не попрощавшись, поклав слухавку. Я був скривджений на батьків за те, що вони пообіцяли мені квартиру, а за фактом, самі продовжували нею володіти.

Я розповів Христині про свою розмову з матір’ю і про те, що у нас лише два шляхи: жити з матір’ю, або піти на орендоване житло.

Ми ухвалили рішення досить швидко. Ми зібрали свої речі, та куплену побутову техніку і, з’їхали до орендованої квартири.

Мати, після розлучення з батьком, в’їхала у житло, записане на її ім’я, а батько у другу квартиру.

Будинок батькам довелося продати, та поділити гроші між собою. Батько, відчувши свою провину за те, що сталося, свою частину за будинок віддав нам з Христиною, а мати витратила гроші на себе.

Після цього випадку стосунки з матір’ю в мене значно погіршилися. Я не міг вибачити їй того, що вона свої інтереси поставила вище за мене! А як би ви вчинили в цій ситуації?