Здається наша сім’я на межі розлучення. Чоловік заявив, що або ми приймаємо пропозицію його батьків і обоє починаємо працювати в їхньому сімейному бізнесі, або кожен сам за себе.

А мені ось із моєю вищою економічною освітою щось зовсім не хочеться поросят годувати та за коровами гній прибирати.

До того ж у мене з роботою все нормально, це у чоловіка проблеми. Було гарне місце, то два роки тому компанія розвалилася, з того часу він і зображає коника, стрибаючи з місця на місце.

Я нічого не маю проти фермерства, гідна робота, але до неї має лежати душа. Ось у свекрів лежить, у мене точно ні, з приводу чоловіка не знаю.

Кидати квартиру, нормальну роботу і перебиратися у село до свекрів, щоб чоловік знову почував себе здобувачем, я не маю жодного бажання.

І справа не тільки в тому, що роботу доведеться змінити, просто свекри мене активно недолюблюють, вважаючи білоручкою.

Не скажу, що безпідставно. Я насправді не в захваті від запаху гною і не хочу брати участь у дійці корів, якось це не моє.

– Бач, чистенька! Сметанку з сирком їж так, що за вухами тріщить, а бруднитися не твоя панська справа! – уїдливо каже свекруха.

Сметанку з сиром я справді поважаю. Але я заробляю, тож можу собі дозволити купити й те, й інше. Проблем із цим немає.

Проблеми у чоловіка, який міцно вбив собі у голову, що саме він має бути годувальником, і дуже болісно переживав втрату цього статусу.

Мені теж не подобалося, що чоловік залишився без роботи, але це не трагедія, ми не голодуємо, не ходимо в недоносках, маємо гроші. Просто на якісь великі покупки тепер треба відкладати, а не купувати одразу.

Я чоловіка заспокоювала, що треба просто почекати, у всіх буває чорна смуга, видихни та озирнися. Але чоловік метушився, хапався то за одне, то за інше, зрештою, ні там, ні там нічого не виходило.

Батьки ж до нього вже не раз зверталися з ідеєю, що їм у бізнесі не завадили б робочі руки. Справи у них йдуть добре, розширюватися треба було б, але вони не впораються.

– Ось чого, ми братимемо людей сторонніх. Там або гіркі пияки йдуть, або такі зарплати хочуть, що ми збанкрутуємо. А тут сімейна справа, все в хату, – міркував свекор.

І останнім часом чоловік почав до них прислухатися. На черговій роботі справи не пішли, а перед новим роком він узагалі звільнився, його там “всі дістали”.

Тоді й почалася розмова, що пропозицію батьків треба прийняти. А це означає, що я маю звільнитися, закрити квартиру на ключ і їхати за чоловіком на ферму свекрів.

– Сама бачиш, що роботи нема, грошей немає, а батьки діло пропонують. Вони й тобі завдання знайдуть.

Ось в останньому не сумніваюся, свекруха із задоволенням видасть мені лопату і відправить прибирати за поросятами, кілька разів вона вже намагалася таке зробити.

Але я не для цього стільки вкладала у свою освіту та розвиток на роботі. Мені хочеться жити у затишній квартирі та працювати на роботі, яка мені подобається.

Чоловікові я сказала, що не бачу сенсу так зневірятися. У нас не так все і погано, він зможе тут влаштуватися, треба просто трохи почекати, озирнутися і не хапатись за все поспіль.

Ці слова чоловікові не сподобалися, він для себе все вирішив, тому поставив умову, чи ми їдемо обоє до його батьків працювати на ферму, чи він їде один і це розлучення.

Що більше я про це думаю, то більше схиляюся до другого варіанту. А як ви вважаєте, чи варто мені кидати все заради чоловіка?