– Наталю, відчини, це я, – пролунав знайомий голос за дверима.

Наталя завмерла з чашкою кави в руках. Валентина Сергіївна. У суботу вранці. Без попередження. Після того скандалу на сімейній вечері тиждень тому, коли свекруха при всіх родичах заявила, що Наталя – найгірша невістка, яку тільки можна уявити.

– Наталю, я знаю, що ти вдома, – наполегливо продовжувала свекруха. – Мені потрібно з тобою поговорити.

Наталя поставила чашку на стіл і повільно підійшла до дверей. Антона не було – він поїхав на риболовлю з друзями ще вчора ввечері. Отже, розмова мала бути сам на сам.

– Вітаю, Валентино Сергіївно, – сухо привіталася Наталя, відчиняючи двері.

– Наталонько, люба, – свекруха увірвалася в передпокій, ніби нічого не сталося. – Як справи? Як здоров’я?

Наталя мовчки дивилася на жінку, яка ще тиждень тому публічно її принизила.

– Проходьте, – холодно запропонувала Наталя.

Вони пройшли у вітальню. Валентина Сергіївна сіла в крісло, яке завжди вважала своїм, і оглянула кімнату критичним поглядом.

– Пил на полицях, – зауважила вона. – Наталю, ти ж знаєш, що пил шкідливий для здоров’я.

– Знаю, – коротко відповіла Наталя, залишаючись стояти.

– Сідай, сідай, – махнула рукою свекруха. – Навіщо стоїш, як чужа.

– Я не чужа, – сказала Наталя, але сіла на диван. – Я просто пам’ятаю нашу останню розмову.

– Яку розмову? – здивовано підняла брови Валентина Сергіївна.

– Ту, де ви при всіх сказали, що я найгірша невістка, – нагадала Наталя.

– Ах, це, – відмахнулася свекруха. – Наталю, ну що ти як маленька. Я ж не зі зла сказала.

– Не зі зла? – перепитала Наталя. – Валентино Сергіївно, ви сказали це при ваших сестрах, при сусідці, при Антоні.

– Ну і що? – знизала плечима свекруха. – У нас у сім’ї заведено говорити правду одне одному.

Наталя відчула, як усередині неї закипає знайоме роздратування. П’ять років шлюбу, п’ять років постійної критики, зауважень, порад, яких ніхто не просив. І тепер свекруха сидить у її вітальні й робить вигляд, що нічого не сталося.

– Валентино Сергіївно, – повільно вимовила Наталя, – навіщо ви прийшли?

– Як навіщо? – здивувалася свекруха. – Відвідати тебе, дізнатися, як справи.

– Справді? – недовірливо запитала Наталя.