Юля ніколи не думала, що на четвертому році шлюбу задумається про розлучення. Ні, у стосунках із чоловіком у неї все було добре.

Володимир за кілька років ні крапельки не змінився, все так само любив і підтримував свою дружину в усьому.

Каменем спотикання для Юлії та Володимира стали його батьки. У квартиру подружжя несподівано, без запрошення, і, в принципі, дозволу, переїхала спочатку мати Володі, а потім і його батько.

Стосунки зі свекрухою у Юлі були натягнутими. Маргарита Олексіївна, жінка безпардонна, не соромлячись, лізла у справи сина. Вона вважала, що 36-річний Володя без її порад просто не проживе.

Юля спочатку терпіла, потім стала показувати зуби. Перша велика сварка між невісткою і свекрухою вийшла півтора року тому:

– Маргарито Олексіївно, не треба, будь ласка, втручатися в ремонт! Ми не плануємо глобальної переробки. Просто в одній кімнаті шпалери освіжимо і все.

Навіщо ви обдзвонили всіх родичів і про це розбовтали? Нам тепер спокою не дають.

Хтось із ваших численних тітоньок навіть будівельну бригаду прислав учора.

Двері відчиняю, стоять четверо чоловіків. Кажуть, що обсяг робіт прийшли оцінити.

– Вічно ти, Юлю, усім незадоволена. – ображалася Маргарита Олексіївна. – Я ж як краще хочу. Час ваш намагалася заощадити, зробити так, щоб ви не втомлювалися.

Люди до тебе самі, своїми ніжками прийшли, а ти, невдячна, їх виставила!

Мені двоюрідна сестра весь вечір дзвонила, на тебе скаржилася. Це бригада мого племінника. Він би тобі за копійки такий ремонт відгрохав, а ти все не слухаєшся.

Ображалася на Юлю Маргарита Олексіївна рівно місяць. 30 днів вона навіть синові не дзвонила, тому що Володя став на бік дружини. Вже такої зради від рідного сина Маргарита Олексіївна не очікувала.

Десь півроку тому свекруха завела розмову про продаж квартири. У черговий раз з’явившись без запрошення у квартиру невістки, Маргарита Олексіївна синові оголосила:

– Ми, Володя, з батьком твоїм подумали і вирішили. Напевно, будемо переїжджати за місто.

– Чого це? – здивувався Володимир. -Що, мамо, перед пенсією з’явилося бажання в землі покопатися? Наскільки я знаю, ти це заняття ніколи не любила, тому в нас навіть і дачі не було.

– Необов’язково, живучи за містом, і колупатися в городі. – суворо сказала синові Маргарита Олексіївна. – Просто хочеться простору. Загалом, квартиру нашу ми будемо продавати.

– Ну, як хочете, звісно. – знизав плечима Володимир. – Тільки в цій справі головне потім не пошкодувати. Ти, мамо, все гарненько обміркуй.

Об’їдь селища, поговори з місцевими жителями, щоб урахувати всі, так би мовити, ризики. Тільки потім рішення з татом приймайте, обдумане.

Маргарита Олексіївна сина послухала. Місяць вона з чоловіком каталася по навколишніх селах і вибирала будинок.

Квартиру в цей же час виставили на продаж. Тільки ціну за неї, на думку Юлі, свекруха заломила просто непідйомну.

За звичайну двушку в не дуже-то престижному районі Маргарита Олексіївна запросила майже 5 мільйонів.

Володимир намагався матір напоумити:

– Мамо, та їй ціна – максимум 2, ну може 3. Ми ж не в Києві живемо. Звідки в людей такі гроші?

– Котедж стільки й коштує, який ми з батьком для себе пригледіли. Ну, продам я квартиру за 3 мільйони, а решту грошей де я візьму?

Ти мені даси? Знаю, що не даси. Тому, Володю, не втручайся. Ми й без тебе розберемося.

Від котеджу мрії Маргариті Олексіївні все ж довелося відмовитися. За продаж квартири вдалося виручити тільки 2.5 мільйони.

Отримавши гроші, Маргарита Олексіївна вирішила тимчасово пожити у квартирі невістки і заявилася до неї з валізами.

Юля, спостерігаючи, як свекруха заносить у передпокій свої численні пожитки, навіть не знала, що сказати.

– Фух, допомогла б хоч! – пихтіла Маргарита Олексіївна. – Бачиш, що я сама не справляюся і стоїш, як бовдур. Чого витріщилася?

Квартиру продали, а будинок ще не знайшли. Тут поки поживемо, немає в нас зайвих грошей на орендовану квартиру.

– Маргарито Олексіївно, але ж так не робиться! – обурилася Юля. – Ви чому заздалегідь не попередили? Кімната навіть не готова.

– А чого попереджати? Я знаю, що ти привід знайшла б мені відмовити. А так нікуди не дінешся, бо ось вона я, приїхала вже. Нічого готувати не треба, білизну на ліжку поміняй і досить.

– Зачекайте! – Не зрозуміла Юля. – Ви що, плануєте жити в нашій спальні?

– Звичайно, а де мені ще жити? – здивувалася Маргарита Олексіївна. – На дивані спати чи що мені пропонуєш? Я на ньому спати не зможу, я кісток потім зранку не зберу. Він жорсткий.

А на ліжку у вас матрац новий, ортопедичний. Мені Володя 2 місяці тому хвалився, казав, що ви його за великі гроші купили. Вже недовго незручності заради матері свого чоловіка потерпиш.

– Цікаво виходить! – висловлювала чоловікові Юля, коли той повернувся з роботи. – Твоя мама, як завжди, знайшла спосіб мені напаскудити і з нашої з тобою спальні виселила.

Заявилася без запрошення, просто перед фактом поставила і все. Батько твій за 3 дні приїде, а з ним, Володя, ти вже вибач, в одній квартирі жити просто неможливо. Він хропе.

– Юлю, ну, будь ласка, потерпи, га? – благав дружину Володимир. – Не можу ж я маму вигнати? Ти ж розумієш, я теж від її витівки не в захваті. Ну, куди діватися? Доведеться нам із тобою потерпіти.

– Тобі легко сказати! – скривилася Юля. – Ти на роботу з дому йдеш, а я віддалено працюю. Мені ж спокійно працювати не дадуть.

Батько твій буде на максимальній гучності дивитися телевізор, а мати свербітиме в мене над вухом з приводу пошуку “нормальної” роботи.

Вона ж вважає, що віддалена робота – це так, баловство. На її думку, я ледарка, яка сидить на твоїй шиї.

– Юлю, ну давай хоча б місяць потерпимо? Я обіцяю, що зроблю все, щоб батьки якомога швидше будинок купили.

Сам кожні вихідні возитиму їх на перегляди. Якщо виставити матір і батька за поріг, то це означає назавжди їх образити. Ти ж сама чудово розумієш, Юлю.

Заради чоловіка Юля погодилася тимчасово пожити зі свекрухою. З першого дня виявилося, що Маргарита Олексіївна до невістки чіплялася з будь-якого приводу:

– Відірвися від комп’ютера! – нудила свекруха, стоячи в дверях кімнати. – Давай обід приготуй! Зараз Вовлодя приїде, чим ти його годуватимеш? Вставай, кажу!

– Маргарито Олексіївно, Володя обідає на роботі, додому не приїжджає, бо на дорогу в обидва кінці майже година йде.

Дайте, будь ласка, мені доробити роботу. Півтори години всього до здачі залишилося.

– Добре, що Володя додому не приїжджає. А нас що, годувати не треба? Ми теж їсти хочемо. Господи, як ви взагалі живете?

– Маргарито Олексіївно, у холодильнику є сир і ковбаса. Уранці я батон свіжий купила. Зробіть, будь ласка, собі бутерброди. Я закінчу і все приготую. Не заважайте!

Свекруха у квартирі, що належить невістці, поводилася як господиня. Вона могла спокійно викинути чужу річ без дозволу, розвернути кур’єра, який привіз їжу, бо “самій готувати треба, а не гроші на цю гидоту витрачати”.

Місяць закінчувався, а з’їжджати ні свекруха, ні свекор не збиралися. Їм явно було комфортно на всьому готовому жити в сина і невістки.

– Володю, ну ти ж мені обіцяв! – лаяла чоловіка Юля дорогою в магазин. – Другий місяць пішов, а батьки твої так і не з’їхали. Я з розуму скоро так зійду.

Розумієш, Маргарита Олексіївна абсолютно некерована. Вона вчора мою подругу вигнала. Просто сказала, що вона гостей не чекає, і зачинила перед її носом двері. Ну, скільки можна?

– Я й сам не розумію, що відбувається. – чесно зізнався дружині Володимир. – Дев’ять варіантів подивилися, і жоден матері не сподобався.

То до міста далеко, то, навпаки, занадто близько, то цивілізації ніякої, то занадто шумно.

Я поговорю сьогодні з матір’ю, скажу, щоб із купівлею квапилися. Настав час з’їжджати, і справді, скільки ти будеш ще терпіти?

Розмови позитивного результату не дали. Слова сина Маргарита Олексіївна або пропускала повз вуха, або починала голосити, що рідний син жене її на вулицю і від неї відмовляється.

Юля кілька разів прямим текстом просила свекруху з’їхати, але та лише посміхалася у відповідь.

Тоді Юля вирішила перейти до радикальних заходів. Коли чоловік поїхав на роботу, на кухню, де снідали свекруха з чоловіком, Юля незворушно вийшла в спідній білизні.

Свекор сором’язливо опустив очі, а свекруха поперхнулася булочкою:

– Негайно прикрийся! Негайно, я сказала! Ти що влаштувала? Тобі як не соромно?

– У своїй квартирі, Маргарито Олексіївно, я можу ходити так, як захочу! Хоч зовсім голою буду. Сподіваюся, вам це зрозуміло?

– Ніякого виховання! – хапаючи за руку чоловіка, заверещала Маргарита Олексіївна. – Господи, сором-то який? Хвостом перед батьками чоловіка крутить!

Накинула халат Юля тільки після того, як грюкнули вхідні двері. Маргарита Олексіївна свого чоловіка потягла подалі від невістки.

Увечері Юля чоловікові все розповіла:

– Юлю, мені здається, це перебір! – зізнався Володимир. – Ну, якось негарно, чи що?

– Жити, Володю, у чужій квартирі й на чужій шиї – ось що насправді негарно. Твоя мама слів не розуміє. Я змушена була так вчинити.

Після переїзду Маргарити Олексіївни і в нас із тобою часто конфлікти спалахувати почали, ти що, сам не помічаєш?

Ми весь час через неї сваримося. Ти вибач мені, але я так більше не можу. Або я подаю на розлучення, або твоя мама з’їжджає. Іншого шляху в нас із тобою немає. Думай сам.

Рівно тиждень Юля щоранку дефілювала в непристойному вигляді перед свекрухою і свекром.

Маргарита Олексіївна лаялася, вимагаючи негайно припинити це неподобство, але Юля уваги на крики свекрухи не звертала.

Володя теж мовчав, а на всі претензії матері відповідав:

– Мамо, я говорив їй багато разів, що тобі не подобається її зовнішній вигляд, але вона мене не слухає. Я ж не можу силою на неї сукню натягнути? Розбирайтеся самі.

Через 10 днів Маргарита Олексіївна з квартири невістки з’їхала. Будинок якось одразу знайшовся, і необхідність спільного проживання із сином і його дружиною відпала.

З Юлею Маргарита Олексіївна більше не спілкується, в гості її не запрошує, а та зовсім і не горить бажанням бачити ненависну свекруху.

А Володя батьків відвідує кілька разів на місяць, завжди їздить до них ненадовго і один.