– Насте, ти мені на завтра пиріжків із капустою напечи. Вже дуже вони в тебе виходять чудові. – Віктор, навернувши тарілку наваристого бульйону, впав у гарний настрій і вирішив навіть пожартувати з дружиною і похвалити її, що бувало з ним вкрай рідко.

Однак Анастасія була не в тому настрої, щоб із милою усмішкою слухати його люб’язності.

– Вікторе, у мене щось сил зовсім немає. Втомилася, навіть до ліжка дійти не можу. Давай я завтра не буду нічого готувати, а ти сьогоднішній бульйон поїси? Мені ще у квартирі прибиратися…

Тарілка із залишками бульйону пролетіла за кілька сантиметрів від голови жінки, дзвінко вдарившись у стіну і розлетівшись на кілька шматків. По стіні розповзлася жирна пляма.

– Ти чого? – Настя зблідла.

– Ось тепер тобі буде чим зайнятися. І пироги щоб були! І щоб більше ніякого скиглення про те, як ти втомилася… Замучилася вдома сидіти й байдикувати. Я в домі господар і все має бути так, як я сказав.

Я тебе утримую! І ти цілими днями п’яту точку відрощуєш, та ще й скаржишся. – Віктор ударив кулаком по столу.

Насті хотілося встати, схопити чоловіка за комір і виставити геть із квартири. Але за кілька років шлюбу вона зовсім втратила впевненість у собі.

Наступного дня чоловік повернувся з роботи і виявив на столі гору ароматних пирогів.

– Ну ось! Інша справа! А то – втомилася! Як можна втомитися, сидячи вдома?

Настя не стала сперечатися. Рішення про те, щоб після весілля звільнитися з роботи і сидіти вдома, ухвалила вона сама. Чоловік тоді клявся і божився, що буде повністю утримувати її.

– Тим більше, нам час про дитину подумати, навіщо тобі цей стрес. – Переконував чоловік, а Насті навіть подобалося, що чоловік бажав повністю взяти на себе турботу про фінансове благополуччя сім’ї.

Тільки потім вона зрозуміла, що він бажав не забезпечувати, а тримати дружину, позбавивши її джерела заробітку і самостійності.

Незважаючи на величезне бажання подружжя, дитина так і не виходила. Настя потайки від чоловіка пройшла обстеження і дізналася, що повністю здорова.

– Вам би чоловіка обстежити,- зауважив лікар, який проводив прийом.

Коли Настя заїкнулася про це чоловікові, між ними спалахнув перший скандал:

– Мене перевіряти? Та ти при своєму розумі? Я нормальний чоловік! У мене батько і дід встигали від дружин до коханок бігати, і ніхто не скаржився! І я не гірший за них.

– Справді? Теж встигаєш від мене бігати, поки я всім задоволена? – Уїдливо зауважила Настя.

– Ти не так зрозуміла мої слова. Утім, що з тебе взяти, ти, сидячи вдома, вкрай отупіла! З тобою скоро не буде про що поговорити.

Пізніше чоловік вибачився за грубість, але перший дзвіночок уже пролунав.

– Так? У такому разі я виходжу на роботу! – сказала Настя, але чоловік зробив усе, щоб вона залишилася вдома. Настя попрацювала тиждень у компанії, де працював Вітя, але в колективі не прижилася. Наче проти неї були налаштовані всі: від боса до прибиральниці. Тому Настя пішла…

А вже через пару місяців такі уїдливі зауваження стали нормою в їхньому спілкуванні.

При цьому Віктор забороняв Насті навіть думати про роботу, постійно вимагаючи, щоб вона стала для нього ідеальною дружиною і господинею.

– Вдома сиди. Досить скакати по офісах. Твоє покликання обслуговувати чоловіка.

Перші кілька років Настя дуже сильно кохала чоловіка, тому готова була вкладати сили і час у те, щоб відповідати його вимогам. Потім він настільки переконав дружину в її цілковитій неспроможності та непотрібності, що вона вже й сама не могла зважитися знову почати працювати і здобути право голосу.

– Вітю, ти мені завтра грошей залиш, треба в магазин зайти, продукти купити, а потім я хотіла в салон краси зайти – манікюр давно не робила, та й волосся треба підрівняти.

Діставши з важливим виглядом із гаманця кілька купюр, Віктор виголосив:

– Це тобі на продукти. На решту ти не заслужила. У будинку свинарник, їжа огидна, а тобі вистачає нахабства просити грошей на себе? У той час як не вносиш до сімейного бюджету жодної копійки ось уже кілька років? Не сміши мене!

– Але ти ж сам обіцяв мене утримувати, якщо я звільнюся і забезпечуватиму тобі надійний тил?

– Тил? Та що ти можеш забезпечити? Так і скажи – працівник ти ніякий, ледарка, тебе б усе одно виперли. Ось ти й сіла мені на шию, з радістю прийнявши мою пропозицію!

Чоловік пішов спати, а Настя ще довго стояла біля вікна і дивилася на нічне місто. По шосе раз у раз проносилися автомобілі. Хтось у них їхав, у когось було життя.

А що було в неї? прибирання, готування, прання і прасування? І вічно незадоволений чоловік? Але ж колись вона була перспективним дизайнером приміщень. Десь на антресолі лежала папка з її ескізами.

Після випускного вона вийшла заміж, а її подруга, для якої Настя робила дипломний проект, відкрила свою справу і зараз стала одним із найкращих фахівців міста.

– А я опустилася на саме дно і не можу піднятися звідти, – сказала собі Настя. Але раптом їй у голову прийшла чудова думка.

Вона взяла телефон і написала тій самій подрузі. Та відповіла негайно, призначивши Насті на завтра зустріч у кафе.

Марина ледь упізнала в цій невпевненій, розповнілій і погано вдягненій дамі свою колишню однокурсницю.

– Настя! Не в образу, але тобі явно заміжжя не пішло на користь. Ти на що себе перетворила?! – після скарги Насті на чоловіка, сказала Марина.

Настя чесно розповіла подрузі про все, що сталося в її житті за останні півроку.

Подруга слухала уважно, не перебиваючи, періодично вставляючи невтішні коментарі щодо поведінки Віктора.

– Загалом, я прошу тебе взяти мене до себе на роботу. Хоча б на половину ставки. Поки зможу виконувати завдання дистанційно, але згодом, коли наберуся досвіду, зможу стати повноцінним штатним співробітником.

Мені потрібно почати заробляти. Інакше я просто розчинюся в побуті та домашніх справах. – Настя сама дивувалася власній сміливості.

– Я пам’ятаю, як ти вчилася! А як ти малюєш… Я була впевнена, що ти вже до Києва поїхала і там мільйони заробляєш! Я беру тебе, працюй, набирайся досвіду. А там дивись, відірвешся від чоловіка.

Відтоді Насті стало здаватися, що в неї за спиною виросли крила. Вона працювала, поки чоловіка не було вдома, до його приходу замовляючи готову їжу.

Віктор помітив, що дружина стала якоюсь іншою – не реагує на його шпильки, не ображається, не плаче і не просить грошей. При цьому виглядати вона стала набагато краще: з’явився блиск в очах, вона стала постійно щось наспівувати, навіть схудла, а на обличчі з’явився макіяж.

Як не намагався, Віктор не зміг зрозуміти, у чому була причина різких змін у дружині. Спочатку вона перестала реагувати на його їдкі зауваження, а потім і зовсім почала сваволити, майже не готувала, рідко прибирала в будинку, посилаючись на постійну зайнятість.

Одного разу Віктор за звичкою зробив дружині зауваження про те, що суп сьогодні не вдався.

– Ах, не вдався?! Ну, що ж, наступного разу сам звариш більш вдалий! – Настя встала з-за столу, взяла тарілку чоловіка і перевернула вміст йому на голову.

Потім взяла, зібрану заздалегідь валізу, і пішла. Віктор, який від несподіванки втратив дар мови, не зміг її зупинити. Незабаром він отримав повістку до суду на шлюборозлучний процес.

Спроби повернути дружину погрозами чи вмовляннями не принесли успіху. Ледь відчувши смак свободи, отримавши фінансову незалежність від чоловіка, Настя більше не змогла терпіти його знущання й експлуатацію