– Роби що хочеш, але на два тижні ти маєш звільнити квартиру! – вимагала мати телефоном. – Я приїжджаю завтра і дивитися на твою дружину не збираюся!

– Мамо, як завтра? Куди ми поїдемо на два тижні?

– Це не моя справа!

Дмитро був трохи приголомшений. Він завжди йшов назустріч матері, але раніше вона такого не вимагала.

Дмитра і Катю, його сестру, виховувала одна мама.

Раїса Геннадіївна була жінкою владною, обіймала високу посаду.

Поки працювала, встигла придбати квартири для сина та доньки, а собі заміський будинок.

Пішла з посади жінка достроково, попросили піти. До пенсії можна було допрацьовувати на посаді вахтера, що зовсім не приваблювало Раїсу Геннадіївну.

Тож вона відмовилася від роботи і сіла вдома. А забезпечувати її мали діти.

Дмитро переказував матері певну суму з кожної зарплати, а Катя, яка заміж не поспішала, повернула матері квартиру.

Усе начебто було добре в жінки: грошей вистачало, де жити є. Але Раїса Геннадіївна, яка звикла шикувати, весь час скаржилася, що мало.

Перша не витримала Катя, продала квартиру і віддала матері гроші, а сама втекла за кордон.

Залишився один Дмитро, який продавати нерухомість не планував. Він одружуватися збирався, тому квадратні метри були для нього просто необхідні.

Раїса Геннадіївна дивилася на невістку зверху вниз. Їй вона одразу не сподобалася.

– Треба обирати із забезпеченої сім’ї з освітою, вихованням і шанованими батьками! – твердила мати, але син її не слухав.

– Мамо, це мій вибір, – говорив він. – Мені жити з Тетяною, не тобі. Не лізь!

– Значить так заговорив? – примружила очі жінка. – Не буде мене на вашому весіллі, в гості її навіть не думай більше привозити.
І знай, – вона зробила паузу, ще раз уважно подивилася на сина. – Я її ніколи не прийму!

Дмитро сприйняв новину спокійно. Не став влаштовувати скандали, з’ясовувати стосунки і доводити матері, що та не права.

Просто взяв до відома і ніколи дружину не приводив до матері і завжди намагався, щоб вони не перетиналися.

Минуло трохи менше року.

Син і мати спілкувалися не так часто, зазвичай Дмитро дзвонив сам у вихідні, коли переказував гроші мамі із зарплати. Але цього разу дзвінок надійшов від мами в робочий день.

– Щось сталося? – він відповів одразу.

– Сталося, – невдоволено проговорила мати. – Мені треба приїхати в місто на кілька днів. Є плани.

– Приїжджай, звісно. Ми завжди раді тебе бачити.

– Ми? У нас була розмова на цю тему.

– Добре, мамо, я орендую тобі квартиру.

– Ще не вистачало, щоб я по клоповниках кочувала! Хіба для цього я стільки років старалася? Заради вас робила все, що могла, зі шкіри геть лізла. А ти мені тепер так дякуєш?

Катька і то виявилася вдячнішою, а ти, мабуть, увесь у татуся.

– Мамо, а що я можу зробити?

– Відвези свою дружину куди-небудь на кілька днів. Ключі залиш у сусідки. Усе! Сподіваюся, ти зрозумів.

Дмитро кілька днів думав, як відвезти дружину і куди. І придумав.

Зняв будиночок за містом, Таня зраділа.

Перед поверненням додому, Дмитро замовив клінінг і дружина нічого не помітила.

Звісно, її здивувало, що речі лежать не на своїх місцях або що продукти в холодильнику закінчилися, але Дмитро відповів просто:

– Танюшо, це клінінгова компанія. Вони викидають усе з холодильника, та й речі можуть переставити.
Таня була щаслива. Чоловік не тільки її звозив на відпочинок, а й подбав про порядок у квартирі.

А через якийсь час усе повторилося.

Дмитро знову повіз її на відпочинок за місто, знову замовив клінінг. І це вже увійшло у звичний спосіб життя.

Тільки такий відпочинок тривав не більше двох-трьох днів.

– Тетяно, збирайся, – кричав чоловік із порога. – Виїжджаємо ввечері!

– Як я хотіла? – у Тані загорілися очі.

Чоловік частенько її балував поїздками куди-небудь. Щоправда далеко вони не виїжджали, частіше десь за містом відпочивали у вихідні.

– Не зовсім, але тобі сподобається. Там цілий комплекс, спа зона окремо, басейн великий, фітнес зал і озеро. Природа, свіже повітря, тиша і спокій.

Дмитро дістав із кишені телефон, відкрив сайт і простягнув дружині.

– Ну як? Тобі подобається?

Тетяна погортала сторінки сайту і задоволено кивнула.

– На вихідні їдемо?

– Ні, це головний сюрприз, на два тижні! Уявляєш?

– Це довго. Мене з роботи не відпустять.

– Я про все подумав. Пиши заяву на відпустку за свій рахунок.

Таня сумно опустила голову.

– Так відразу?

Чоловік помітив сумніви і тут же додав.

– Танюшо, ну коли ще буде можливість так відпочити? Погоджуйся.

Таня погодилася. Зібрала речі і вони пізно ввечері поїхали на черговий відпочинок.

Раїса Геннадіївна приїхала в місто наступного дня. Ключі вона вже не брала в сусідки, були свої. Зайшла, немов до себе додому.

Перевірила знову всі шафи, холодильник і влаштувалася в спальні.Велике ліжко їй найбільше подобалося.

– Тетяно, – сестра Марія жила в іншому місті, тому бачилися сестри рідко. – Я в місті. Заїду в гості?

– Привіт, – радісно відповіла Таня. – А я не вдома, вибач, ми поїхали на два тижні.

– Як поїхали? Ти ж нічого не говорила… Мені зупинитися ніде, ми ж домовлялися…

– Я пам’ятаю, тому ключі візьмеш у сусідки. Я її попередила.

Марія закінчила зі справами, зайшла до сусідки по ключі, кинула сумку на порозі, навіть не проходячи у квартиру, і пішла.

Раїса Геннадіївна спала, коли почула крізь сон, що грюкнули двері. Вона прислухалася.

Тиша. Встала, пройшла до порога і побачила сумку.

– Дмитро, напевно, – пробурмотіла вона, взяла сумку, розкрила її, перевіряючи вміст.

Нічого цікавого жінка не знайшла, закинула сумку в шафу, сходила в магазин і знову вляглася в спальні, щільно зачинивши двері.

Вона ввімкнула телевізор голосніше, сподіваючись провести вечір за переглядом фільму.

Але знову заснула.

Марія повернулася у квартиру до сестри тільки пізно вночі в нетверезому стані. Довго намагалася відкрити квартиру, потім довго знімала босоніжки, проповзла у вітальню, плюхнулася на диван і заснула.

Раїса Геннадіївна прокинулася від перших променів сонця, вимкнула телевізор, що репетував, і вийшла у вітальню.

Застигла на місці, побачивши сплячу дівчину.

– Дмитре! Негайно йди сюди! – закричала вона, вирішивши, що на дивані спить Таня. А хто ще може?

– Що розкричалися? – прокинулася Марія. – А ви хто?

Через п’ятнадцять хвилин усе було з’ясовано.
Раїса Геннадіївна сиділа на кухні з незадоволеним виглядом і набирала номер сина. Але той не відповідав.

Марії ситуація здалася комічною.

– Вони не відповідають, я залишаюся тут, – схрестила руки на грудях Марія.

Вона цю жінку бачила вперше і поступатися їй квартирою не збиралася.

– Мене Тетяна пустила.

– Квартира чия? Дмитра мого! Тож він тут і розпоряджається. А твоя Таня тут ніхто!

– З яких це пір? Мені дуже цікаво, чи знає це Таня?

– Не твоя справа. Збирайся і йди звідси.

– І не подумаю! – Марія дістала ключі й показала їх жінці. – Ось, у мене і ключі є.

– А я сказала, що ти звідси поїдеш зараз же! Зараз викличу поліцію, нехай вони розбираються, – пробурмотіла незадоволено Раїса Геннадіївна.

Поліція приїхала через тридцять хвилин, додзвонилися до господарів квартири.

– Ти пустила в нашу квартиру сестру, не обговоривши це зі мною? – здивувався Дмитро.

– Ти мені краще скажи, що робить у нашій квартирі твоя мама? – не поступалася Таня. – Відколи вона до нас приїжджає? Я щось пропустила?

– Це моя квартира і я розпоряджаюся так, як хочу!

– Там мої речі! І взагалі, я твоя дружина, ми живемо разом!

– До чого тут квартира? Ти просто дружина, а вона моя мама. Хіба я тебе на вулицю виганяв, коли мама приїжджала?

– Вона постійно до нас приїжджала? – ще більше здивувалася Таня. – І ти весь час мовчав?

Дмитро не відповідав. Він завжди вважав свій план ідеальним. І сам міг відпочити, і мама з дружиною не перетиналися.

– Ти спеціально мене відвозив? – дійшло до жінки. – А якщо твоя мама захворіє і їй знадобиться постійне лікування в місті, ти просто виженеш мене з квартири?

– Цього ж не сталося, – фиркнув Дмитро.

– Ще б це сталося! Уявляю, як я посеред ночі валізи збираю, щоб твоїй матусі догодити.

До будинку пара під’їхала мовчки, кожен думав про своє.

Марія з появою подружжя взяла сумку і одразу ж поїхала, а свекруха не рушила з місця.

– Раз мені довелося терпіти такі незручності, – вона звернулася до сина, ігноруючи невістку. – Залишуся ще на кілька місяців.

– А як же ми?

– А що ви? Свою цю сплав куди-небудь, мене це не хвилює.

Таня сиділа в цій же кімнаті й усе чула.

Свекруха встала з дивана:

– Я прогуляюся по магазинах, а як повернуся, щоб її тут не було.

Таня бачила, що чоловік мовчить.

“І як я взагалі могла з ним жити стільки часу?” – промайнуло в голові в жінки.

Свекруха пішла. Таня уважно подивилася на Дмитра. Їй стало цікаво, як чоловік планує її виганяти.

– Танюшо, поїхали назад, – заговорив чоловік. – У нас там оплачено…

Таня хмикнула.

– Ми тепер завжди будемо через твою маму з дому тікати?

– Танюшо, увійди в моє становище.

– Це ненормально. Нікуди я не поїду.

– Давай без скандалу, збирайся.

– І не подумаю.

– Скоро прийде мама і…

Таня не дала йому договорити, перебила.

– І я нікуди не піду! Якщо я заважаю твоїй матусі і ти хочеш, щоб я звідси поїхала, віддай мені гроші, вкладені в ремонт. І ти мене тут не побачиш.

Дмитро схопився за голову і закричав:

– Збирайся, я сказав. Квартиру тобі на перший час орендую.

Дмитро пішов, залишивши дружину саму.

Жінка пройшлася квартирою.

Вони стільки років тут жили і що тепер? Вона, між іншим, ремонт сама робила, меблі вибирала й оплачувала…

Ідея прийшла спонтанно. Жінка вибігла в під’їзд до сусідки, у якої чоловік працював у вантажоперевезеннях…

Раїса Геннадіївна повернулася до квартири, відчинила двері своїми ключами.

Тиша.

– Ну нарешті, – пробурмотіла вона і пройшла у квартиру.У вітальні не було жодних меблів, порожні стіни, у спальні та сама ситуація.

Жінка спочатку навіть не повірила. Зателефонувала синові.

Той приїхав одразу.

– Де все, Дмитре? – кричала мама. – Я, по-твоєму, маю спати на підлозі? Що за знущання над рідною матір’ю! Я заради тебе, а ти…

Дмитро діставав телефон і зателефонував дружині.

– Тетяно, ти що влаштувала?

– Забрала своє. Заяву на розлучення подам завтра. І не забудь, ти мені винен за ремонт, – сказала вона і відключилася.