— Як же так? — задихалася від благородного обурення свекруха, дізнавшись, що сім’я сина в повному складі їде на море.

Ні, не варто думати, що вона була настільки огидною мамою, що позаздрила щастю і можливостям Андрія — ні в якому разі!

Складне почуття, що складається з суміші досади, образи, відчуття кричущої несправедливості і приниження власної гідності, з’явилося у жінки після того, як вона дізналася, що на море з собою вони беруть тещу сина!

Так – тещу. Цю сільську жінку, яка навіть спідницю нормальну собі купити не може!

А її не взяли! Її: красуню, розумницю і інтелігентну в третьому поколінні даму.

А їй би дуже пасувало прогулятися в модному вбранні по якійсь набережній, збираючи погляди кавалерів і дефілюючи туди-сюди в потоці відпочиваючих.

І парасолька мереживна у неї є…

Але цього не сталося: у розмові з улюбленим сином з’ясувалося, що робити це вони не планують.

— А тебе візьмемо іншим разом! — відповів син.

Значить, чужу тітку — цього разу, а її — іншим? Ну, Андрюшенько…

— Ось, як ти до мене ставишся, синку! Якась чужа жінка для тебе дорожча за матір! І це після всього, що я для тебе зробила! Ночей не досипала…

— Мамо, не починай! — спокійно обрубав син і відключився.

Стелла Аркадіївна була дуже здібною дамою в частині винесення мозку.

Але тут вона виявилася частково права: до своєї тещі Андрюша ставився майже так само, як до рідної матері. А моментами – навіть набагато краще.

І добра Лідія Іванівна відповідала йому тим же.

На весіллі прийнято жартувати, що теща – не овоч, а матеріальна допомога.

А мама дружини виявилася реальною допомогою, хоча і не матеріальною – звідки у сучасних пенсіонерів гроші?

Просто літня жінка допомагала сидіти з їхньою дочкою, і Яна її дуже любила.

А ось про свою рідну матір Андрій такого, на жаль, сказати не міг.

Дізнавшись про очікування невістки на дитину, Стелла відразу позначила «межі розумного», як вона говорила.

— На мене можете не розраховувати – кидати роботу через вашу дитину я не збираюся. Я ще занадто молода, щоб ставати бабусею!

— Ну, і добре! — переглянулися Андрій з Янкою. — Викрутимося якось!

Тим більше, що мама Яни сама запропонувала доглядати за онукою і легко погодилася на роль бабусі.

Ця справді неоціненна допомога тривала вже сьомий рік. Восени дівчинка вже мала піти до школи.

І весь цей час улюблена баба Ліда була поруч. Тихо, мирно, без підвищення голосу і навіть невеликих непорозумінь.

Про таку няню для дівчинки і тещу— так, мамочко! — можна було тільки мріяти.

А гучної красуні Стелли Аркадіївни поруч не було. Та вона й бабусею, як такою, не вважалася.

Під час її та їхніх рідкісних візитів до неї маленька онучка Інна просто лякалася гучної і вічно незадоволеної тітки зі злим виразом обличчя.

До того ж, баба Стелла чомусь просила її називати просто Стеллою. А так називають тільки дівчаток.

Молодись – не молодись, а вік нікуди не дінеш. І красиву доглянуту даму «відправили» на пенсію.

Але це абсолютно не вплинуло на її ставлення до сім’ї сина: ніяких спроб допомогти з онукою з боку свекрухи не було – ніхто не кинувся няньчити Інну.

Так, власне, цього від неї вже й не очікували…

І весь час знаходилися якісь об’єктивні причини.

То їй потрібно до лікаря, то на курси англійської – вона ж просунута дама – то на танці, то тиск піднявся.

Чесно кажучи, Андрію було незручно – він був адекватним чоловіком: було видно, що мама просто ухилялася і, швидше за все, не відчувала до онуки ніяких теплих почуттів.

І, хоча про це в родині намагалися не говорити, все було ясно без слів.

Але й Інна теж не горіла бажанням спілкуватися з бабою Стеллою.

Ой – просто зі Стеллою, пробачення просимо!

І в цьому вже точно була винна не дівчинка. Якби бабуся частіше бачилася з онукою, та б до неї звикла. Але цього не відбувалося.

До того ж, свекрусі не дуже подобалася Яна, або, точніше, дуже не подобалася.

І це, знову ж таки, було звичайною справою. Всі мами вважають, що улюблений синочок міг би знайти собі когось кращого!

Хоча, їй-то що до цього? Вони живуть окремо. Допомоги у тебе не просять — та ти й сама не рвешся.

Матеріально від тебе вони не залежать і гроші не циганять. А навпаки: ти регулярно отримуєш потрібні ліки, гроші на лікування і «продуктові набори» з усім необхідним.

Подібним чином сім’я поводилася і з тещею.

Всі знають, що багато що в сім’ї залежить від дружини. Саме вона є тією самою шиєю, яку крутить голову в потрібну сторону.

І добра Яна дозволяла чоловікові допомагати його мамі в таких обсягах. Хоча інша вже давно б послала нахабну тітку, вручивши сачок для лову метеликів.

І все одно невістка залишалася для Стелли Аркадіївни поганою. «Милі родички» з боку чоловіка іноді чомусь передавали дівчині невтішні висловлювання свекрухи про неї.

Цікаво, навіщо?

Але Яна була розумною жінкою і все «терла до носа», не звертаючи уваги на Стеллу. Головне, чоловік був на її боці! І цінував і свою кохану дружину, і кохану тещу.

І ось вони змогли, нарешті, вибратися до моря!…

Вперше за весь час спільного життя!

І саме зятю спало на думку взяти з собою на відпочинок не власну маму, а Лідію Іванічну — нехай відпочине, вона заслужила на це, як ніхто!

Тим більше, що їхали вони в пансіонат для батьків з дітьми.

Значить, для Інни були передбачені всілякі вихователі та дитячі розваги.

І теща в цей час цілком могла зайнятися собою.

З грошима було не дуже, і сім’я вже подумувала взяти невеликий кредит, але тут зголосилася допомогти старша сестра Яни. Вона оплатила дві третини маминої путівки!

Ну, а далі зателефонувала “красива” мама, яка дізналася про кричущу несправедливість. Адже до цього, начебто, все розподілялося порівну!

Тому приводів для невдоволення з боку Стелли Аркадіївни не виникало.

А те, що Лідія Іванівна більше часу проводить з онукою, якось не враховувалося. Їй же все одно нічого робити!

І почалося:

— А чому я з вами не їду?

Та тому, мамо! Сама-то ти як думаєш?

Адже від тебе – ніякої допомоги і завжди – суцільний негатив: всі навколо погані!

У Яни руки ростуть не звідти, Інна погано вихована, теща, взагалі, село. Одна ти – в білому, на скакуні.

Ну і спілкуйся з собі подібними! Якщо знайдеш таких, звичайно, в чому ми сильно сумніваємося.

Приблизно це, тільки в покращеному варіанті сказали їй у відповідь.

— Відпочинь без нас, мамо!

І те, що путівка майже повністю була оплачена сестрою Янки, було викладено обуреній мамі Стеллі: а у нас грошей на тебе немає, вибач!

— Ми ледве-ледве собі на відпочинок зібрали!

Але Стелла Аркадіївна не зрозуміла або не захотіла зрозуміти:

— То що — я одна залишуся вдома?

— Але ти ж давно вже живеш одна! — резонно заперечив син: тато пішов з життя десять років тому. — І майже весь час перебуваєш одна вдома!

І раніше, чомусь, це тебе абсолютно не обтяжувало і не напружувало.

І ти неодноразово відмовлялася, коли Лідія Іванівна пропонувала тобі пожити з нею та Інною влітку на дачі: ні, я краще побуду вдома!

Живи одна – відпочивай, танцюй, спи, скільки душа забажає! Що ж тепер сталося?

Що сталося? Та нічого!

Просто жінку задавила банальна заздрість і образа, бо діти віддали перевагу цій бабі Ліді!

А повинні були, в першу чергу, запропонувати поїздку їй – улюбленій мамі і свекрусі!

І образилася Стелла, головним чином, на сина: з цієї недалекої Яни то що взяти? Така ж недалека, як її матуся…

Ось що значить нічна зозуля: перекукувала!

А вона вже все так здорово продумала. Раніше передбачалося, що Яна оселиться з Андрієм, а Інночка – з бабою Лідою.

– А давайте, ви доплатите, і мені поставлять в кімнату збірне ліжко! Я пам’ятаю, раніше так було можна! — з натхненням розписувала свої ідеї мама Стелла: жінка хотіла поїхати на будь-яких умовах — хоч тушкою, хоч опудалом.

— А в їдальні нам з Інночкою цілком вистачить однієї порції! Я ж їм, як пташка, ти знаєш!

Страус, взагалі-то, теж птах… Але подібні слова, звичайно ж, ніхто не став вимовляти.

Ситуація доходила до абсурду. Ні в якому разі не можна було, щоб поїхали без неї! Це ж – плювок в душу!

Що скажуть рідні та знайомі? Ось ганьби і шукай!

Але вони поїхали без неї, хоча свекруха до останнього вірила, що все вирішиться на її користь.

Всі її заняття та хоббі стали вмить нецвкавими.

Ну і навіщо їй тепер цей Лондон, який із зе кепітал оф Грейт Брітан?

Та й партнера для танго у неї не було: танцювали тітка з тіткою… І вузли макраме виходили не дуже: так, одні понти.

Вся значимість зникла: може, щось вона робила не так? Але що? І де та правда, дорогі люди?

А їй надіслали фото: компанія на набережній, у світлі дня, що минає, їсть морозиво – всі задоволені і щасливі.

І ця селючка – теж задоволена. Стоїть собі в тій же незграбній і немодній спідниці… От клуша…